Філософське дослідження поняття "Теософія"

ФІЛОСОФСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ «ТЕОСОФІЯ»    

Раїса Калашнікова, м. Кропивницький

В даний час все більше і більше вчених, філософів, дослідників езотеричних термінів, понять намагаються глибше вникнути в їх суть і якомога конкретніше розкрити деякі з них для сучасної людини, яка, порівняно з попередніми століттями, має більш широку свідомість.

Не залишилося непоміченим таке поняття, як “теософія”. Історичне дослідження цього терміну, коли і де він з'явився вперше, яке його значення простежує доктор філософських наук, професор, член Теософського товариства з 1996 року, Адьяр, член Дніпровського відділення “Ложа імені О. П. Блаватської” Юлія Олександрівна Шабанова у своїй роботі «Теософія. Історія і сучасність». Вона, насамперед, підкреслює, що "...поняття "теософія" не має єдиного визначення ні у філософському, ні в культурологічному, ні навіть у теософському просторі. Теософія ... однозначно не відноситься ні до філософії, ні до релігії, ні до науки, ні до якоїсь іншої діяльності людини". Які ж визначення можуть бути притаманні поняттю “теософія”? На це питання відповідь розкриватиметься поступово. А зараз прослідкуємо, перш за все, саму історію появи терміну “теософія” та філософське дослідження його визначення.

Поняття "теософія" згадується на початку III століття нашої ери і виникає в школі олександрійського неоплатонізму, створеної вперше в м. Олександрія, Єгипет, засновником якої був Аммоній Саккас. Тут дуже важливо звернути увагу на період появи самого терміну "теософія" - ІІІ століття нашої ери. Чому? Тому, що на нього вказує також О. П. Блаватська в “Ключі до Теософії”. 

Про Аммонія Саккаса Олена Блаватська в статті "Путівникове Світло Невідомого" пише: "Амоній Саккос, прозваний теодидактом - або "наставлений богом"; великий учений, який вів життя настільки чисте і цнотливе, що його учень Плотін навіть не сподівався коли-небудь зустріти смертного, здатного зрівнятися з ним. У школі великого вченого не тільки вперше з'явився термін "теософія", але й спроба розкрити його або дати йому визначення. Вже тоді було сказано, що визначальним у теософії є Божественна Мудрість. Ми, по закінченні XVII століття, сьогодні впевнено повторюємо, що Теософія, в перекладі з грецької мови, дійсно означає Божественну Мудрість. Проте, виявляється цього недостатньо для повного, чіткого розуміння суті цього терміну, оскільки поняттям “Мудрість” і “Божественне” важко дати ясне визначення в силу їхньої таємничої, ірраціональної природи. Відкривається ця Мудрість кожній індивідуальній людині в залежності від рівня її духовного розвитку, від того, наскільки її свідомість готова прийняти все, як Єдине Ціле, наскільки вона вже може наблизитися до цього Незбагненного Джерела», звідки, - як говорила Олена Петрівна, - все виходить і куди все повертається через певний проміжок часу.

Далі найбільш яскраво висловлює філософську ідею неоплатонізму як Єдиного Цілого перший учень Аммонія Саккаса Плотін. Він завжди стверджував: "Першосутністю світу цього є саме Єдине". Згідно з його поглядами - це не розум і не предмет розумного пізнання, а саме те “нез'ясовне Божественне”, яке стоїть вище за всяке розуміння і яке породжує все різноманіття речей шляхом еманації (“виливу”). Плотін вважав, що «здобути духовну досконалість, злитися з цим “Божественним” можна лише через вище, відверте, містичне знання Теософії – через “таємний гнозис”, який має три ступені: переконання, вивчення та осяяння».

Над розширенням саме філософського вчення про Теософію, яке стверджує абсолютну, єдину реальність всього сущого та безсмертя душі, працює учень Плотіна – Порфирій. «Шукана теософська Цілісність (Божественна Мудрість), - читаємо у його вченні, -  виражається через "ірраціональне світове начало – через "Єдине". Кожен з  відомих античних філософів мав своїх послідовників – учнів. У Порфирія ним був Ямвліх – глава Сірійської школи неоплатонізма в Апамеї. «Ямвліх, - писала О. П. Блаватська, - був єдиним з олександрійських неоплатоніків, хто доповнив теософію доктриною теургії… Теургія в з'єднанні з Богом творить Космос, Красу”.

Філософське дослідження визначення "теософія" проводять Климент Олександрійський, Оріген, потім - мислителі Епохи Відродження та Нового часу, такі як Парацельс, Якоб Бьоме, Еммануїл Сведенборг та багато інших. О. П. Блаватська у роботі “Що таке теософія?” писала: “…ідеї теософії не байдужі для таких людей, як Гегель, Фіхте та Спіноза. Теософія спонукала їх продовжувати працю грецьких філософів і розмірковувати про Єдину Сутність – Божество, про Всебожественне, що виходить із Божественної Мудрості – незбагненної, невідомої та невимовної на основі будь-якої стародавньої та сучасної релігії”.

Теософський зміст присутній у різних містико-релігійних навчаннях, коріння яких сягає сивої давнини. Юлія Шабанова пише: “Християнські квієтисти, мусульманські суфії, розенкрейцери всіх країн вгамовували свою спрагу водами з невичерпного джерела теософії неоплатонізму перших століть християнської ери. Проте, гнозіс, тобто вище, відверте, містичне знання, яке несе теософія, існувало і до початку цієї ери, бо воно було  продовженням “Таємного Знання” стародавньої Індії, переданого людству через Єгипет”.

Поступово вивчення історії виникнення та філософського розкриття поняття “теософія” наблизилося до рубежу XIX-XX століть. У цей час відбувається переосмислення суті навколишньої дійсності, якісно переглядаються уявлення про сенс життя людини, її призначення та місію на Землі, необхідність самовдосконалення на еволюційному шляху духовного розвитку.

До кінця ХІХ століття теософія отримує визначення, яке наближене до свідомості людини цього часу, завдяки діяльності та творчості Олени Петрівни Блаватської, Генрі Стіла Олькотта, Вільяма Джаджа, Чарльза Ледбітера, Анні Безант та інших. Вони виконували свою історичну місію і надавали теософії новий, особливий статус, розкривали глибше і тонше її філософське тлумачення.

Олена Петрівна Блаватська писала: "Теософія - це, можна сказати, точна наука психології. Теософія розвиває всі галузі науки і мистецтва. Теософія являє собою віру в Божество, яке є ВСЕ - джерело всього сущого, безмежність ... Теософія уникає грубої матеріальності; Теософія вірить в Анастасис, або у безперервне існування та в перевтілення (еволюцію), або серію змін душі ... Теософія є союзником всіх людей, які, - кожен по-своєму, - старанно пізнають Божественний Принцип, взаємини з Ним людини, Його природні прояви. Так само вона є союзником чесної науки, але тільки доти, доки та не втручається у сферу психології та метафізики. Вона також є союзником будь-якої релігії, яка згодна, щоб про неї судили відповідно до тих критеріїв, які вона проявляє до інших” (стаття "Що таке Теософія?").

У статті "Прикладна теософія" Генрі Стіл Олькотт стверджує: "Теософія є однією з самостійних гілок сучасної думки; багатьом здається, що вона зросла мимоволі, тому що люди не можуть розгледіти, звідки взялося насіння. Теософія, подібно до людського, має безліч джерел. Вона входить у всі науки, у всі філософські школи, в усі релігії».

"Теософія проголошує, що є гнозіс, тобто знання Бога; людина може не тільки вірити в Бога, сподіватися на Нього і пристрасно прагнути до Нього, але вона може пізнати Бога і в цьому пізнанні знайти життя вічне", - читаємо в роботі Анні Безант "Чи суперечить теософія християнству?".

Чарльз Вебстер Ледбітер вважає, що “теософія не є релігією, але вона є Істина, яка лежить в основі всіх релігій” (“Підручник теософії”).

А ось як розкриває поняття "теософія" Вільям Куан Джадж. У роботі “Теософія і Вчителі” він пише: “Теософія – це океан знання, що простягається від одного до іншого берега еволюції істот, здатних до чуттєвого сприйняття. Теософія – це Мудрість про Бога, хто вірить, що Бог це Все і Він у Всьому; це знання про Природу для тих, для кого справедливе твердження християнської Біблії, що Бог не може бути виміряний і темрява оточує його оселю.

Теософія – це наука наук, тому називається Релігією Мудрості. Теософія не є вірою чи догмою, сформульованою чи винайденою людиною. Це знання законів, що управляють еволюцією фізичних, астральних та ментальних складових природи і людини ". І як висновок щодо того, що таке "теософія", Уільям Джадж поетично описує:

                    Теософія - це конфесія,

                    Це Милість Бога у нашому житті,

                    Це Сила Бога у вашій роботі,

                    Це радість Бога у вашій забаві,  

                    Це Світ Бога у вашому відпочинку,

                    Це Мудрість Бога у вашій думці,

                    Це Любов Бога у вашому серці,

                    Це Краса Бога у ваших стосунках із ближніми.

Про неоднозначність терміну “теософія” і навіть про три можливі потенційні небезпеки, пов'язані з цією неоднозначністю, пише Рафаель-Марк-де-Альбукерке у статті “Неоднозначність терміну “теософія”, надрукованій у журналі “Theosophist”, Адьяр, Індія, за квітень 2016 року.

З висловлювань цих та інших філософів, вчених, дослідників, авторів теософської літератури можна дійти висновку, наскільки широко і справді неоднозначно визначення поняття “теософія”. Юлія Олександрівна Шабанова, звернувшись до енциклопедичних та наукових словників, пише, що ці визначення можна розділити на три групи:

1.   Визначення, які стверджують, що теософія у широкому сенсі це – містичне

 Богопізнання, у вузькому – вчення О. П. Блаватської та її послідовників;

2.    Визначення, що підкреслюють окультний та реакційний характер теософії;

3.    Визначення, згідно з якими теософія є вченням, що максимально охоплює 

уявлення про Божественний устрій світу та еволюційну місію людини. Це вчення має статус “Релігії Мудрості”.

Яке ж визначення поняття “теософія” найближче нам, тим, хто вивчає нині прояв Божественної Мудрості у всьому? Можливо, слід зупинитися на висловлюванні П'ятого Президента Теософського Товариства Нікаланта Шрі Рама, який у своїй статті "Чому теософія залишається невизначеною?" сказав: "Слово "теософія" не визначається ні в статуті, ні в будь-якому офіційному документі. Передбачається, що КОЖЕН З НАС ПОВИНЕН ВІДКРИТИ ДЛЯ СЕБЕ, ЩО ЦЕ ТАКЕ, У ЧОМУ СУТЬ ТЕОСОФІЇ".

Дорогі колеги, однодумці! Чи вдалося Вам дослідити з філософської точки зору визначення терміну «теософія», і чи відкрили Ви для себе, яке ж все-таки найближче Вам?!

Поділіться, будь ласка, з іншими!