Про наше ставлення до тварин

ПРО НАШЕ СТАВЛЕННЯ ДО ТВАРИН

Оксана Мулик

Дорогі друзі! Сьогодні я хочу поговорити на тему Служіння в одному із  безлічі її ракурсів, а саме: Служіння як допомога безпритульним тваринам. Махатма Ганді стверджував, що «Велич і моральний прогрес нації можна виміряти тим, як у цій нації ставляться до тварин». Чому саме так? Чому це так важливо? Все досить просто. За допомогою іншим людям, наприклад, хворим чи бідним, чи тим, хто раптом опинився в скрутному становищі, часто стоїти прихований сенс, який далеко не завжди усвідомлюється тим, хто намагається допомогти. Це може бути зростання в своїх і чужих очах, бажання вдячності, бажання похвали, винагороди, слави та інше.  При взаємодії з іншими людьми особистість зазвичай схильна надягати  на себе певну маску, грати роль. При взаємодії з безхатніми тваринами всі ці приховані сенси відступають: перед тими, хто не може  ні чим віддячити, і за допомогу яким ніхто не  похвалить, всі маски автоматично знімаються і людина постає саме такою, якою вона є насправді. І єдиним мотивом, що спонукає людину витрачати свій особистий час і гроші, є безумовне співчуття. Іноді спадає на думку, що люди, які відгукуються серцем на біль третього царства природи, фактично вже відчувають Сутнісну Єдність Життя. І я впевнена: якщо бажаєш побачити людину без маски, справжню – подивись на її відношення, її спонтанну реакцію на беззахисну чотирилапу істоту, якій конче потрібна допомога. Таким чином, про духовне сходження людства свідчать не притаманні йому езотеричні знання, а (як один із важливих показників) прогресивний ріст кількості зоозахистних організація, розквіт зооволонтерства, що зростає на ґрунті відкритих і чутливих до чужої болі сердець.

Тепер хочу запропонувати подивитися на питання взаємодії між людським і тваринним царствами під дещо іншим, більш езотеричним кутом. Усвідомленій та зрілій людині, безумовно притаманна відповідальність  за своїх дітей. З езотеричної точки зору, ми допомагаємо іншій душі, що тісно пов’язана з нами кармічними узами, втілитися в проявленому світі, охороняємо її під час проходження самого беззахисного і вразливого періоду, коли Вище Я дитини ще не оволоділо своїми щільними оболонками повною мірою. Чи відчуваємо ми подібну відповідальність що до оточуючих нас тварин? А між тим, якщо ми відкриваємо дитині двері тільки в одне земне життя, своїми зусиллями що до тварин ми можемо відчинити їм браму, що закриває собою вхід з тваринного в людське царство. Чи не є цей перехід на важелях еволюційного сходження свідомості незрівнянно важливішим за одне  короткочасне втілення в ланцюгу безлічі народжень в іпостасі людини? Як стверджує Споконвічна Мудрість, з кінця існування Атлантичної раси до середини п’ятого кола двері індивідуалізації щільно зачинені. Але процеси підготовки до неї є активними повсякчасно. Як відомо, тварини мають колективний центр свідомості, або групову душу, яка знаходить своє місце в камаманасичній сфері. У вищих ссавців груповою душею зазвичай осіняється невелика кількість втілених у фізичні провідники тварин, можливо – декілька. Саме завдяки прямому контакту з людиною групова душа собак, котів, коней і слонів  набуває розумових здібностей, а також якостей відданості, любові, здатності до самопожертви. Цей високий енергетичний потенціал піднімає центр групової свідомості на більш високі підплани і врешті решт тваринна душа сягає рівня, на якому може буди пройдена криза індивідуалізації. Як нам кажуть, ті групові душі, які завдяки контакту з людиною досягли необхідних якостей вже сьогодні, більше не мають потреби відтворюватися у тваринних тілах. Вони будуть перебувати в тонких сферах  в стані, подібному до девачану людини, до часу сприятливої можливості, коли двері з тваринного в людське царство знову будуть відчинені. Таким чином, допомагаючи нашим чотирилапим хвостатим співмешканцям по планеті, ми насправді  приймаємо активну участь в формуванні майбутнього людства, тим самим  ми напряму сприяємо еволюційній справі Логоса, і стаємо співпрацівниками того відділу Ієрархії, який безпосередньо займається еволюційним зростанням тваринного царства.

Які можливості розгортаються перед нами в цьому напрямку? Як добре відоме, в Штаб-квартирі ТТ в Адьярі працює лікарня і притулок для безхатніх тварин. В Україні, нажаль, ситуація з хвостатими безхатченками поки що залишається набагато гіршою за європейську. Не буду описувати всі ті жахіття, через які змушені проходити наші чотирилапі друзі через жорстокість і необізнаність багатьох людей. Питання в іншому: що робимо саме ми, обізнані в базових Законах Всесвіту, ті, що усвідомлюють безумовний зв’язок всіх проявів життя на планеті, коли бачимо маленьке понівечене життя, що вкрай потребує допомоги? Цілком можливо, саме так на шляху випробувань тестується наша здатність до співчуття та служіння.