Карма і Доля людини

Ключові слова: Дія та Карма. Взаємозв’язок долі і Карми людини. Доля людини. Роль Карми в її творінні. Карма і доля людини. Творець долі і виконавець Творіння. Людина, власне творіння чи Кармічне. Причинно-наслідковий зв'язок в долі людини. Через світи (минулого, теперішнього та майбутнього).

Доля людини, що це? Це наперед кимось визначений шлях, що ми маємо прожити, чи це фатальна, незмінна воля Бога, чи роду, чи нації. Чи це необмежений потік із невизначеної кількості джерел, густина, прозорість, чистота і наповненість якого залежить від якості цих джерел, яка у свою чергу визначається праведністю або гріховністю нашого життя. Тож від чого ж залежить якість життя людини? Який зв'язок між Долею та Кармою людини? Чи має вона страждати за гріхи минулого життя? Чи справедливі ці страждання? Чи можна змінити перебіг нашого життя, запобігти чи пом'якшити прояв наслідків раніше створених причин? Що, чи хто, керує всіма цими процесами?

Людина вільна у своїх діях на земному плані і, як вінець творіння Світової душі, повинна панувати над усім інтелектуальним і матеріальним світом, завдячуючи Волі. Одночасно, Воля, завжди відповідальна за свій вибір, незалежно від виду чинників, зовнішніх чи внутрішніх, під дією яких він відбувається. І відповідальність ця полягає у виборі шляху добра або зла, творчою силою на якому буде, відповідно, чи Душа людини чи тваринна душа. Один із них має переважати, що і визначить вектор устремління. Ця боротьба між вищим і нижчим є вічним змаганням за першість і долю людини.

З самого  початку цього конфлікту, Карма невидимо супроводжує його, діючи на духовному плані і відтворюючи наслідки спричинених нами причин. Все наше життя, все що ми є, все що нас супроводжує, все що ми можемо і маємо, все наше оточення, друзі, знайомі, батьки рідні – все це є результат нашої діяльності і бездіяльності, нашого творіння як у минулому так і у теперішньому проявленні за безпосередньої участі  Карми - причинно - наслідкового закону всього сущого. Дія людини породжує відповідні причини, які є рушійною силою Карми, що перетворює їх у павутиння наслідків. Вони будуть дієвими незалежно від особистості і часу, як в поточному так і в майбутньому житті. Вони будуть слідувати за творцем до повного їх зживання. Як пише О.П. Блаватська аж до сьомого перевтілення, або вірніше, до часу відтворення рівноваги та гармонії і торжества справедливості в об’єктивній, або суб’єктивній сфері.

Народжуючись у новому тілі, людина відкриває для себе сторінки книги, написаної ним у минулих життях. Книга ця написана багатьма особистостями одного і того ж Его і прочитати її, додавши нові сторінки в свій літопис, доведеться новому втіленню людини. І, виявляється, не тільки прочитати, а й прожити, приймаючи удари долі у вигляді неблагополучного місця народження, хвороб, невдач, горя втрат, відсутності гармонії в шлюбі, бідності тощо, або ж насолоджуватися життям у обставинах, що склалися благополучно. Хотілося б, щоб життя склалось по другому варіанту, без страждань. Але на жаль, ми накопичили в минулому значну кількість причин, які перевантажили нашу карму, і для кожного із нас доля приготувала купу перешкод і перепон, які ми повинні перейти, пережити, виправити, викорінивши допущене зло, переплавивши його добрими справами у добро. Необхідно з гідністю прийняти виклики долі на себе, усвідомивши їх причини, і в подальшому не повторювати їх. Причинно-наслідковий закон всього сущого не залишає надії на міфічну індульгенцію ні в цьому ні в іншому світі та втіленні. Всі причини породжені на фізичному плані нікуди не дінуться і після смерті цього тіла. Наслідки їх знайдуть свого автора у черговому втіленні душі. Еволюція людини від тваринного до розумного стану і далі до боголюдини є той шлях, який ми пройдемо незалежно від обставин що виникають. І шлях цей є шляхом постійного пізнання і удосконалення матеріального світу і людини.

Ефективність цієї роботи залежить від складу, чистоти і наповненості оболонок людини. Будова людини охоплює одночасно всі сім світів, починаючи від найнижчого і найгрубішого фізичного і закінчуючи у царстві Духу. Досліджуючи процес формування і смерті матеріальних оболонок особистості, можна  дізнатись їх склад, механізм передачі заслуг і недоліків, добрих і злих якостей від минулої до нової особистості, що у свою чергу, відкриває можливість передбачати індивідуальні характеристики людини у новому втіленні. "Смерть" аж ніяк не звільняє нас від наших кармічних боргів, так само як і не звільняє нас від наших сьогоднішніх боргів день завтрашній, навіть якщо ці два дні поділяє нічний сон; борг, взятий нами сьогодні, залишиться за нами і завтра, і так продовжуватиметься доти, доки ми не виплатимо його повністю. Таким чином всі наші добрі і не дуже думки, бажання, поступки досягають нової особистості і отримують можливість реалізуватись.  Все створене нами слідує за нами як у теперішньому так і в майбутньому житті. Накопичена у минулому житті карма не обмежена рамками матеріального світу переходить у світ тонкий і буде поступово переплавлятися на проявлену і зрілу карму майбутньої особистості.  Але така карма не вічна, — каже Крішна. Вона переробляється і може зовсім зникнути. Потрібно лише усвідомити причини наших страждань і наших помилок та активно діяти, щоб виправити недоліки власної натури, тобто, боротися за власну душу.

Екзотерично, Карма - давньоіндійське санскритське слово, що перекладається як ДІЯ або дослівно – відтворююча наслідки причина. З цього визначення очевидно, що дія породжує причину, а причина нерозривна з наслідком. Вони є протилежностями одного і того ж явища, його початком і кінцем розведеними у часі. Їх не можна розділити так як вони єдині і міцно пов’язані між собою. “Саме Абсолют містить у собі все, кінцеве і нескінченне, все проявлене і непроявлене, все зриме і незриме і т. д. І якщо він є все, то, значить, він не тільки першопричина, а й наслідок” (Е.И. Рерих. Письма. Том 1; 30.04.35).

Езотерично, Карма - це Безпомилковий Закон Відплати, Принцип без статі та атрибутів, широко діючий на морально-етичному плані.

Являючись відтворюючою наслідки причиною, активною дією і творцем  всіх сутностей, Карма, тим самим, владна над ними (Таємна Доктрина, т.1, с. 820).

Потрібно відрізняти Дію людини і Дію Карми. Причини породжує не Карма, а людина.  Дія людини спричиняє певну причину, яка несе з собою відповідний наслідок. У широкому значенні дією є будь-яка мотивована поведінка людини. Спрямованість дії і породжувані нею результати необов'язково усвідомлюється суб'єктом. По відношенню до природи вона може бути як корисною так і шкідливою, викликаючи відповідну зворотну реакцію елементалів. Дія карми слідує за дією людини підводячи відповідні наслідки. Вона нікого не карає і не наказує, вона лише справедливо урівноважує причини з наслідками. Карма - це дія потрійна, триєдина: творець, творіння і наслідок творіння, який стає причиною наступних наслідків і т.д. Творець, працюючи у теперішньому з матеріалом, виробленим у минулому, створює майбутнє.

 Рушійною силою творіння людини є її думки і бажання. Стверджуючи людську природу карми Будда говорить: “Те, що я називаю кармою, є лише думка, бо подумавши, людина діє тілом, словом, розумом”. Думка першопричина всіх видів карми. Думка реалізована на фізичному плані – це проявлена (зріла) карма. Думка, яка тільки зародилась як намір, залишається в причинному тілі, з метою подальшої реінкарнації і проявлення у наступному житті. Перетворення накопичених причин у ментальному тілі спричинить наслідки, які проявляться в майбутньому житті. У процесі мислення, людина, завдяки розумовому апарату привертає з простору відповідну його вібраціям думку, яка проявиться як дія на фізичному плані рухом тіла, ноги, руки, органів міміки або мови. Цей рух фізичного органу породжує відповідний причині наслідок. Наприклад, вдаривши рукою іншу людину, ми завдаємо їй каліцтва, яке позначиться як біль на фізичному плані та образа на моральному. Зворотний удар обов'язково знайде свого породителя і проявиться як наслідок. "Що б ви не зробили, все повернеться назад до вас, все, що з вами трапляється, - справедлива відплата", стверджує "Сутра про закон карми". Карма, діючи в часі, відновлює рівновагу і гармонію в системі, в якій вона була порушена: "Лише Карма погоджує наслідки з причиною, простежуючи останню до її творця на всіх планах буття" (О.П. Блаватська. Ключ до теософії, с. 225).

Карма людини – це єдина складна ментальна, моральна і фізична дія, що викликана ідеєю і вільною волею людини. А раз так, то і наслідки для душі будуть потрійними, а саме фізичними, моральними і ментальними.  Душа людини, подорожуючи з тіла в тіло, страждає від наслідків свого попереднього життя, причин, породжених власним невіглаством. Людина перебуває  у вирі власної карми. 

При непізнаваності Карми, дія її відчувається при розгортанні у просторі та часі,  як явище безповоротне. Весь цей ланцюжок, “дія-причина-наслідок,” проявляється у часі, який простягається з минулого в сьогодення та майбутнє. Під майбутнім матимемо на увазі події, що відбуваються протягом життя теперішньої особистості, так і особистості сформованої в новому втіленні. Усі наші думки, бажання, вчинки обов'язково до нас повернуться, оскільки вони магнітно пов'язані з нашою свідомістю. Зі свідомістю, яка породила ці дії. Рано чи пізно насіння це проросте і заколоситься плодами у вигляді добра чи зла посіяного нами в минулому на полях людини розумної. “Які б дії він не робив, добрі чи погані, все, що коїлось ним у колишньому тілі, неминуче повернеться як насолода чи страждання”, йдеться у “Махабхараті” (Книга 14. Анугіта. ІІІ). Звісно ж у новому тілі. Або, як сказано в Біблії: "Не обманюйте себе. Бога перехитрувати не можна, бо що посієш, те й пожнеш" (Біблія. До галатів. VI, 7). У. Джадж поділяє Карму на стару та нову. Стара - це та, що була породжена попередньою особистістю, а нова - це Карма створена в поточному житті. Стара карма, що зживається в поточному втіленні, заміщається новою, яка створюється  поточною діяльністю людини. І так відбувається постійно, поки обертається колесо Сансари.

 Дія визначається як прояв енергії в часі, або як пише О.П. Блаватська: “…духовний, динамічний наслідок, породжених причин і сил, пробуджених до дії нашими власними поступками” (Таємна Доктрина, т.1, с. 830). Отже зв'язок між минулим, сьогоденням та майбутнім носить не дискретний, а безперервний характер. Причини відновлюються з моменту встановлення рівноваги у системі, на яку впливали їх наслідки. Тривалість процесу встановлення рівноваги чи гармонії у системі залежить від величини енергії, вкладеної у відповідну дію. Чим більша енергія буде витрачена на здійснення дії чи вчинку тим вагомішими та чисельнішими будуть наслідки для  речей матеріального та сутностей тонкого світів. Величина неврівноваженості системи, що виникає як наслідок людської дії, визначає силу і напрям дії карми.

О.П. Блаватська, так описує проявлення добра і зла під дією Закону Карми і Закону Перевтілення: “Надавши душі, що вирвалася нарешті з кігтів особистісного життя, достатню, навіть стократну компенсацію, карма з цілим полчищем скандх чекає її на порозі девачана, звідки Я знову з'являється, щоб прийняти нове втілення. Саме в цей момент майбутня доля відпочившого Я вирішується на терезах справедливої відплати – адже тепер вона знову підпадає під владу кармічного закону, що діє. Саме в цьому народженні, що його чекає, у народженні, обраному й уготованому для нього загадковим, невблаганним, але, за справедливістю і мудрістю вироків, непогрішимим Законом, караються гріхи, вчинені цим Я в попередньому житті. Тільки вирушає воно не в уявне пекло з театральним полум'ям і сміховинними рогатими і хвостатими чортами, а саме на цю землю - на план і місце здійснення його гріхів, де йому доведеться зжити всяку погану думку і погане діяння. Що посіяло воно, те й пожне. Реінкарнація збире навколо нього всі ті Я, які прямо чи опосередковано постраждали від рук минулої особистості або навіть за неусвідомленого її сприяння. Немезида поставить їх на шляху нової людини, що приховує в собі колишнє, вічне Я” (О.П. Блаватська. Ключ до теософії, с. 160).

Дією цього закону обґрунтовується справедливість страждань проявленої особистості за гріхи минулої. “Карма це аспект Непізнаного і єдина з ним у його проявах у феноменальному світі” (О.П. Блаватська. Ключ до теософії, с. 239). Все, що було вчинене особистістю як по відношенню до свого особистого я, так і по відношенню до родини, друзів, оточуючих отримає справедливу оцінку і буде, або покарано, або нагороджене. При цьому необхідно розуміти, що майбутнє не утворюється довільно, завдяки будь-яким окремим діям, але що все майбутнє є безперервне продовження сьогодення, як сьогодення є безперервне продовження минулого: “…минуле, сьогодення та майбутнє! Жалюгідні уявлення предметних фаз Суб'єктного Цілого...” (Листи Махатм. №15, с. 43-44).

Людина вільна у своєму виборі під час перебування на Землі. Вона завжди має волю вибору шляху добра або зла, духовного або егоїстичного, альтруїзму або самості, не залежно від зовнішніх чи внутрішніх обставин. І тільки від нас залежить, підемо ми шляхом духовного зростання, розширення свідомості, індивідуалізації - чи ще глибшого занурення в невігластво і задоволення тваринних інстинктів і бажань. Ми самі, своїми думками, поступками, діями, бажаннями, способом життя, взаємовідносинами та поведінкою з оточуючими людьми,  відношенням до природи і тварин, творимо свою добру, або не дуже, важку або легку, насичену устремлінням і творчістю, або безпорадну ДОЛЮ.

“ І так, хто вірить в Карму, той повинен вірити в Долю, яку від народження до смерті кожна людина тче нитка за ниткою навкруги себе” (О. П. Блаватська. Таємна Доктрина, т.1, с. 824).