Теософія про свідомість

Дві проблеми, на які наука поки що не дала жодного пояснення - проблема виникнення життя і ще більша проблема - виникнення свідомості.

Віталій Гінзбург, фізик, Нобелівський лауреат

Що таке свідомість і як вона виникає? Це питання хвилює сьогодні багатьох вчених. У своїй лекції «Свідомість і мозок» директор Інституту перспективних досліджень мозку К. Анохін сказав: «Вся історія Західної філософії протягом трьох з половиною століть є спробами, що провалилися, пояснити розум. …Ця проблема …переходить в область дослідження психології, в область дослідження нейронаук, в область дослідження біології та в область дослідження теорії інформатики та математики, які будують уявлення про те, як …матерія мозку виробляє суб'єктивні явища. … Свідомість може бути виведена з теорії мозку. …Свідомість – це мережа мереж, гіпермережа. ...Людський мозок, можливо, - найскладніший об'єкт у Всесвіті... Свідомість ...не знаходиться поза мозку, вона не знаходиться між нами і між мізками, вона знаходиться в космосі».

Як бачимо, наука не в змозі дати пояснення свідомості, і навряд чи зможе за допомогою фізичних інструментів зрозуміти виникнення свідомості чи досліджуючи мозок, який є лише приймачем вібрацій свідомості та не більше.

Це питання прояснює нам теософія. О.П. Блаватська (ОПБ) у своїй епохальній праці «Таємна Доктрина», особливо у 1-му томі, і навіть у Протоколах зборів учнів внутрішньої групи Езотеричної секції дає деякі вказівки до вивчення свідомості. Вона починає з визначення Абсолютності: «Абсолютність — це те, що є (для наших умів, принаймні) незмінним, у якої ніколи не було початку і не буде кінця, яка всюдисуща, яка є абсолютно усім. І коли ми говоримо про цю Абсолютність, що вона абсолютно несвідома, абсолютно без будь-яких бажань та думок, це тому, що ми маємо і повинні мати на увазі, що це абсолютна свідомість, абсолютне бажання, абсолютне кохання, абсолютне усе» (Неопубліковані протоколи Ложі Блаватської (НПЛБ) від 4.04.1889).

Тобто, свідомість є завжди і скрізь, так як вона абсолютна свідомість, їй не потрібно виникати. Але «Абсолютна Свідомість не усвідомлює свою свідомість і, отже, для обмеженого розуму людини має бути "Абсолютною Несвідомістю» (ОПБ, Терра інкогніта, Чи є сни лише пустими видіннями? Сн.). Можливо, тут можна провести аналогію з четвертим станом свідомості – турією, станом абсолютного блаженства, у якому немає жодних думок. В Мандук'я Упанішаді ми знаходимо такий опис четвертого стану свідомості:

«Турія – це не те, що пізнає внутрішній (суб'єктивний) світ, ані те, що усвідомлює зовнішній (об'єктивний) світ, не те, що усвідомлює те й інше, ані те, що є масовим відчуттям, ні те, що є простою свідомістю, ані те, що нерозумне. (Воно) не сприймається (жодним органом чуття), ні з чим не пов’язане, незрозуміле (розумом), невимовне, немислиме, не піддається опису, а по суті своїй має природу свідомості, що становить лише «Я», це відсутність будь яких феноменів, спокій, блаженство і недуальність. Це те, що відомо як четверте (Турія)».

Ми знаємо, що «Це Буття символізовано в «Таємній Доктрині» під двома аспектами. З одного боку - Абсолютний, Абстрактний Простір, що представляє чисту суб'єктивність, те єдине, що жоден людський розум не може ні вилучити зі свого світорозуміння, ні уявити його як сам по собі; з іншого боку – Абсолютний, Абстрактний Рух, що представляє Безумовну Свідомість» (Т.Д. т.1, с.36). Тобто, це Дух і Першоматерія, або як кажуть на сході «Пуруша і Мулапракріті», які є єдиними і в яких вже є потенційна свідомість. Матерія складається з атомів, але Мулапракріті складається не з атомів, відкритих наукою, а із «вічних і неруйнівних математичних точок субстанції» або ану – первинних атомів:

«Атоми, чи то монади Лейбніца, чи то вічні й неруйнівні математичні точки субстанції, не можуть бути ні розчинені під час пралаїї, ні знову утворені під час манвантари. ... І чим би вони не були або могли бути на сьомому плані, кожен із них є ... абсолютним всесвітом у собі, що відображає інші всесвіти, і все ж не бути ні матерією, ні духом. ... Тобто кожен є махат, чи божественний задум. ...Абсолют - скрізь, навіть у найдрібніших молекулах матерії. Його не можна ні стиснути в нескінченно малу частину, ні розтягнути в безмежний космос; він є і те, і інше. ...Атом є і його немає. Як міг Брахма бути названий, наприклад, ану — атомом, якби він не був чимось схожим на те, що я намагалася пояснити вам? І чи не міг бути обумовлений чи обмежений простором, часом чи чимось ще? Атом - матеріальна точка, потенціал у просторі, і я вважаю, немає в цьому світі точки, яка не була б атомом. В ану, звісно ж, немає субстанції, про яку ми знаємо (НПЛБ від 14.02.1989). Тобто кожен атом є махат, свідомість, божественний атом, але поки немає прояву, ця свідомість не активізована. Всі три гуни до прояву знаходяться в рівновазі, в спокої. Коли настає година прояву, яка пов’язана з Законом періодичності або циклів, а також з Законом карми, вічний рух через спорідненість деяких атомів порушує гармонійний однорідний ритм.

Олена Петрівна описує це так: «Простір від Вічності наповнений атомами, спонукуваними безперервним рухом, який після закінчення відповідного часу, в міру їхнього скупчення, породжував обертальний рух, породжуючи через взаємні зіткнення бічні рухи, додаючи ідею спорідненості» (ОПБ, ТД, т1.).

Таким чином, коли приходить час, з Абсолютності еманує Абсолют, прихований у темряві. Так уявляв його Стівен Хопкінгс (див. малюнок). Цей рух призводить до прояву Божественного Розуму, Абсолюту:

«Божественний задум – не Абсолютність, це перший прояв Абсолютності і є Абсолют. Це не Абсолютність. … Махат — Абсолют нашої манвантари» (НПЛБ від 21.03.1889).

Багато з атомів простору вже розвивалися в попередніх манвантарах і накопичили достатній досвід і усвідомленість на вищих планах буття і оскільки вони «не можуть бути ні розчинені під час пралаїї, ні знову утворені під час манвантари», вони просто продовжують існувати та розвиватися у новому всесвіті. Так само, як і людина продовжує своє життя після сну або народжуючись в новому тілі після смерті. Усі набуті здібності та звички у ньому зберігаються.

«Всесвіт є періодичним проявом цієї невідомої Абсолютної Сутності... Наш «Всесвіт» є лише одним з нескінченних, незліченних Всесвітів, і всі вони … ланки у великому космічному ланцюзі Всесвітів, при чому кожен є наслідком попереднього і причиною щодо наступного» (ТД, т.1).

Але «Абсолют еманує зовсім не тому, що Всевишній або Небесний Батько цього хоче. Це просто тому, що це Вічний Закон, закон ночей та днів, як вони говорять про Браму. Є дихання, цей принцип, цей закон, і є щось, що проявляється, всесвіт, що проявляється» (НПЛБ від 4.04.1889).

При цьому ми не повинні забувати, що: «ВІН не може бути ототожнений з будь-якою «істотою» в уявленні, доступному людському розуму. ...Найкраще це описано, як ні Дух, ні Матерія, а й те й інше одночасно...» (ТД, т1. Підсумок).

Таким чином, коли починається прояв, Вселенський розум починає активно мислити: «…весь Космос виник із Божественної Думки. Ця думка запліднює Матерію, співвісну з Єдиною Реальністю; і все, що живе і дихає, еволюціонує з випромінювань Єдиного, Незмінного Парабрамана-Мулапракріті, Вічного Єдиного Коріння (Абсолюту). Усе в цьому Всесвіті у всіх його царствах має свідомість...» (ТД. Т.1, відд.3).

І саме Він містить у собі весь наш всесвіт, з усіма його монадами, розвиненими, напіврозвиненими та повністю несвідомими. І Він є абсолютною свідомістю, але вже пробудженою, найбільш розвиненою та усвідомленою на своїх планах прояву. Тому ОПБ на одній зі своїх лекцій сказала «Одне Життя й одна Свідомість одушевляє та оживляє усе». Інші ж монади, що у полі цієї єдиної свідомості, заповнюють усі плани виявленого буття залежно від ступеня розвиненості свідомості. Це велика Ієрархія істот.

«Увесь Космос керується, контролюється та одушевляється майже нескінченними серіями Ієрархій свідомих Істот, з яких кожна має призначену місію і вони є посередниками Кармічних і Космічних Законів. Вони відрізняються нескінченно у своїх відповідних ступенях свідомості та розуму; кожна з цих Істот або була людиною в попередній Манвантарі або готується стати нею, якщо не в справжній, то в майбутній Манвантарі» (ТД, Т.1. Підсумок).

Свідомість монад Сонячного Логосу прокидається на космічному ментальному плані. На малюнках показано прояв нашої Сонячної системи. Перший Логос – непроявлений, це тільки «пробудження» - промінь, усвідомлення себе. Другий – напівпроявлений, це вже усвідомлення своєї сфери усвідомлення, і нарешті третій – проявлений, Брахма, махат або божественний план для нашої Сонячної системи. Але не забуваємо, що Брахма – це колективна свідомість, це єдина свідомість монад із найбільш розвиненою свідомістю. Все те, що було накопичено монадами Сонячного Логоса в минулих втіленнях, відображається на планах буття і починається кругообіг життя.

Свідомість Планетарного Логосу так само пробуджується на Божественному плані (Аді) космічного фізичного плану. Ті ж монади, які почали свою подорож в Космосі вперше, повинні пройти всі плани від монадичного (місця їх включення в прояву) аж до найнижчого космічного фізичного плану, щоб розвинути свою свідомість. Тільки перебуваючи в обмеженнях фізичної матерії потенційна свідомість під тиском щільної матерії може прокинутися спочатку в пасивну, а потім в напівактивну, може стати сфокусованою та організованою, повністю активною і самосвідомою. Що таке тиск щільної матерії? Це напруга, страждання, які змушують нас вийти зі стану тамасу, лінощів, інерції, стати активними та знайти вирішення наших проблем. Ось чому більшість людей супроводжують страждання. Це призводить до пробудження свідомості, до активності мислення, виникнення питань та пошуку відповідей на них.

«Для пізнання себе чи самопізнання потрібно, щоб свідомість і розпізнавання були б усвідомлені – обидві ці здібності є обмеженими стосовно будь-якого предмета, виключаючи Парабрамана. ... Свідомість передбачає обмеження та визначення; щось, щоб бути усвідомленим, і когось, щоб зрозуміти це щось. Але Абсолютна Свідомість вміщує того, хто пізнає, річ пізнавану і самопізнання, всі три в ньому, і всі три єдині (ТД, т.1, с. 115).

Тобто для усвідомлення чогось необхідні обмеження і цими обмеженнями виступають оболонки монади на кожному плані прояви. Коли первинні монади з'являються на монадичному плані фізичного космічного плану, їх свідомість потенційна, це тільки вроджена здатність до мислення. Тому потрібна дія інших більш розвинених монад, щоб пробудити їх.

«Безмежний розум Дхьян Коганів знає, що щойно емановані атоми нездатні на будь-яку свідому або несвідому дію, якщо вони не отримують уявний імпульс від них» (Листи Махатм. Л. №150).

Коли вони пробуджуються, їх свідомість з потенційної стає пасивною, тобто вони здатні сприймати вплив інших монад і забарвлюватись їх думками та емоціями. Але самі вони ще не здатні мислити, тобто позбавлені можливості волі та самодіяльності, воля в них є лише як потенційність. І ми бачимо, на ментальному та астральному планах з'являються три елементальних царства: перше – на плані вищого манасу, друге – на плані нижчого манасу та третє елементальне царство на емоційному плані. Сама елементальна матерія спочатку нейтральна, але оскільки людина мислить і відчуває, її мислеформи створюють елементалів, і вони оточують людину і будують її ментальну та астральну оболонки. Елементали – це інволюційні сутності й у розвитку їх свідомості необхідний вплив наших сильних емоцій і думок. Таким чином, ми сприяємо їхньому розвитку.

Рано чи пізно свідомість елементалу активізується у напівактивну і тоді монада переходить у мінеральне царство на космічному фізичному плані. Тепер вона не тільки приймає зовнішні вібрації, але й запам'ятовує їх і може дуже обмеженою мірою ініціювати дію, якій вона навчилася сама. Так камені реагують на спеку та мороз, на вітер та дощ – вони тріскаються та розсипаються. Це їх реакція у відповідь на зовнішні фізичні впливи. Коли ці реакції починають відгукуватися на емоції та почуття, монада переходить у рослинне царство.

У рослинному царстві ця реакція зростає ще більшою мірою. Рослини реагують як на фізичні впливи, так й запам'ятовують взаємодію Космосу з довкіллям. Щоосені вони скидають листя, при зростанні тепла і вологи у них набухають бруньки, з'являється листя. Квіти відкривають пелюстки назустріч сонцю та закривають їх уночі, тощо. Крім того, вони реагують на почуття людей. Про це добре знають садівники. Якщо з любов'ю ставитися до рослин, вони квітнуть і рясно приносять плоди. Вчені довели, що рослини розпізнають, чи є хтось біля них та в яких кольорах. Крім того дослідники зняли на камеру те, як сусідні рослини спілкуються між собою дуже оригінальним способом. Рослини оточені тонким туманом з'єднань, що переносяться по повітрю, які використовуються для захисту і спілкування. Таким чином рослини отримують і реагують на повітряні сигнали тривоги.

Потроху свідомість монади рослинного царства починає реагувати і на думки людини. Це сьогодні реєструє наука за допомогою ефекту Кирліана. Фото показують, що рослина випромінює світло, але коли людина наближається до квітки з думкою зірвати її, світіння зникає, хоча квітку ще не зірвали. Так свідомість монади рослинного царства починає активізуватися на нижчому плані ментального плану, що призводить її до трансміграції до тваринного царства.

У тваринному царстві пам'ять вже повністю активізована. Тварини легко піддаються дресируванню, а домашні тварини, до яких належать собаки, коні, мавпи, слони і коти мають вже свій неповторний характер і здібності. Свідомість багатьох із них вже функціонує на планах нижчого манасу, а пам'ять зберігається на четвертому підплані. Пам'ять монад мінерального, рослинного та тваринного царств зберігається у так званій груповій душі кожного виду, яка поєднує монади подібних вібрацій та реакцій. Коли монада тваринного царства набуває все більшої своєрідності та унікальності, її вібрації підвищуються, її свідомість стає дуже активною і вона відривається від групової душі, а ментальна одиниця (4-й підплан ментального плану) поєднується з 3-м підпланом ментального плану, а потім і з ментальним постійним атомом (1-й підплан ментального плану). Так монада знаходить індивідуальне каузальне тіло і за допомогою Манасапутр (високо-розвинених монад вищих планів, сонячних пітрі або Агнішват) отримує самосвідомість. Народжується свідомість людини. Тому говорять, що «Свідомість живе у мінералах, прокидається в рослинах, працює у тваринах і царює у людей».

Цей процес можливий лише на фізичному космічному плані, як писала Олена Петрівна. Тому що тільки тут людина знаходить ясність об'єктивної свідомості. Таким чином, простежуючи ступені розвитку свідомості, можна визначити, що таке свідомість. Анні Безант у книзі «Дослідження свідомості» пише так: «Це –  будь-який відгук чи реакція на зовнішні і внутрішні вібрації». Тому Пітер Рассел писав: «Свідомість не еволюціонує, але є властивістю, притаманною життю. Еволюціонує лише ступінь володіння свідомістю».

Пробудження самосвідомості відбувається дуже повільно. Монади знову і знову проходять по всіх глобусах кожного кола і кожного ланцюга Планетарного Логосу, поки тільки в четвертому ланцюгу, у четвертому колі, на четвертому глобусі, в 3,5 расі монада набуває самосвідомості.

Таким чином, ми можемо спостерігати, що на інволюційній дузі, коли монада еманує з плану на план, занурюючись у все щільнішу матерію, свідомість тільки починає прокидатися, стаючи з потенційній пасивною. Коли монада переходить у мінеральне царство, а воно четверте, після трьох елементальних, серединне, свідомість стає напівактивною. І з цього моменту починається підйом, еволюційна дуга, коли монада набуває все більш активної свідомості. Вона починає охоплювати своєю свідомістю дедалі вищі плани буття. Монада розпочала свій шлях додому, до джерела, звідки вона розпочала свою подорож. Але монада людини спочатку має об'єктивну ясну свідомість тільки на фізичному плані. Але їй необхідно розвинути самосвідомість і на астральному, і ментальному, і будхічному планах, стати повністю усвідомленою на всіх планах буття.

«Повне або істинне безсмертя, що означає буття, яке безмежно усвідомлює, не може мати ні перерв, ні затримок, ні зупинок у самосвідомості» (Листи Махатм. Л. №72в).

Спочатку в ній розкриваються психічні здібності, бачення астрального плану, уловлювання ідей ментального плану. Це чертог пізнання. «У ньому душа твоя знайде розквіт життя, але під кожною квіткою згорнулася змія. Астральна царина, психічний світ надчуттєвих сприйняттів і оманливих видінь, світ медіумів» (ОПБ, «Голос Безмовності»).

Коли монада своєю свідомістю досягає постійного атома ментального плану, людина отримує першу посвяту і переходить у надлюдське царство. Їй тепер доступний план буддхі, інтуїтивний план, на якому проявляються надздібності. Справжнє ясновидіння і яснослухання, доступ до минулих втілень, тощо.

Але це не межа розширення свідомості. Далі буде підйом усе вище й вище, через багато посвят, поки монада не досягне єдності зі свідомістю монади Планетарного Логоса. І тоді їй доступні всі планети Сонячної системи. Потім вона розширює свою свідомість до свідомості Сонячного Логоса і далі, до всього Всесвіту.

«Душі, які досягли досконалості на цій землі, переходять в інше житло. Пройшовши через усі планети, вони досягають сонця; потім сходять в інший Всесвіт; так триває їхня планетарна еволюція від світу до світу і від сонця до сонця» (М. Мазерс «Розкрита кабала»).

І цій подорожі немає межі досконалості. Тому що, досягнувши найвищого плану буття, монада жертвує своїм блаженством і створює новий Всесвіт, щоб допомогти монадам, які відстали, досягти повного розширення свідомості й теж стати всемогутніми та всезнаючими.