Тотожність особистостей в еволюції людини

Еволюція починається згори, з падіння Духа в матерію. Душа повертається на Землю не в перший раз і проявитися тут вона має через нову особистість. Живучи в семеричному світі людина також семерична і складається з семи тіл (оболонок), три з яких вищі - духовні та безсмертні, а чотири нижчі матеріальні та смертні.

 Вищі, духовні – Атма-Будхі-Манас, або Дух-Душа-Розум - злиті в єдину нероздільну безсмертну трійцю. Атма – це універсальне ВСЕ. Вселенський Дух. Божественна Монада. Буддхі – духовна душа, носій духу. Манас – індивідуалізований розум, провідник Атма – Буддхі на плані буття. Вища Тріада є вмістилищем Індивідуальністі, вищого Я та Его людини. Монадична єдність Атми і Будхі, Духу і Душі утворює Індивідуальність. Носієм Божої людини, або Індивідуальності є Вище Я. Злиття Манасу з Будхі уявляє свідомість, духовне мисляче Его, постійний принцип людини, вмістилище Манаса “… бо Его – “Вище Я”, коли воно занурене, злито з Божою Монадою – є Людина...” (О.П. Блаватська. Таємна Доктрина. т.2, с.103).

 Нижчі матеріальні – фізичне, ефірне, астральне та ментальне тіла (оболонки) – складають нижчу четверицю, або нижнє я, під назвою особистість. Тіла особистості є матеріальними носіями фізичних, психічних, ментальних і соціальних рис людини, а також провідниками світла вищого Я. Їй притаманні розум, самосвідомість, воля, бажання і потреби. Лише одну найбільш грубу оболонку ми бачимо, а три інші невидимі для ока людини, бо вони складаються з розрідженої матерії різного ступеня щільності. Особистість, живе і діє на фізичному і тонкому планах – планах своєї сутності. Вона реалізує себе на плані свого буття шляхом пізнання природи і себе як суб’єкта соціальних міжособистісних зв’язків. Всі найбільш цінні устремління, високі почуття і переживання, духовні надбання особистості передаються вищому Я за посередництва антахкарани, місточка між вищим і нижчим манасом, для подальшого розвитку і трансмутації. Особистість є кінцевою і смертною. Термін "особистість" вказує на індивідуальний та унікальний характер людини, що має психологічні, ментальні, соціальні та емоційні особливості, які роблять її, як похожою, так і відмінною від інших.

 Тільки через особистість Індивідуальність може жити і пізнавати матеріальний світ. Особистість живе і проявляє себе на фізичному, астральному і ментальному планах буття.

Особистість в родовому дереві. Дерево роду виростає із особистостей, проявлених у різні епохи історії роду. Розмір дерева визначається глибиною знань історії. Чим більше збережено інформації про наших дідів, прадідів, прапрапрадідів тим вища і ширша крона дерева роду. І навпаки, дерево є маленьким, при теперішньому стані пам’яті про наш рід.

Алегоричне зображення родового дерева.

На малюнку символічно зображено дерево роду з особистостей, яких ми відраховуємо в глибину від себе настільки, наскільки нам відома наша історія. Одночасно кожна особистість належить до свого Індивідуального променю. Кожен із нас несе подвійну карму. Індивідуальна – наш власний послужний список добрих та не дуже добрих справ. Інша – карма нашого роду, як результат взаємодії між його членами. Рід може як охороняти нас, так і випробовувати. Все залежить від заслуг і чеснот, добрих і злих вчинків у минулому житті. Добрі наші справи спрямовують нас у рід, який оберігає, спрямовує та у скрутну хвилину дає сили. Випробування даються нам для подолання негативних якостей не тільки своїх, а і цілого роду. Як би не склалась наша доля, треба постійно пам’ятати своє коріння. Завжди підтримаємо наших близьких, особливо батьків, бо ми заборгували їм колись і тепер віддаємо. Однак не проти їх волі. Все, що робиться проти волі, робиться на зло.

“Якби нам удалося простежити свій родовід крізь кожну сімейну групу великої групової душі, членами якої ми є, і таким чином встановити спорідненість зі всіма членами єдиної великої сім’ї - Людства теперішнього століття, це дуже б допомогло підсилити зв’язки між нами, а також пояснити ворожнечу, яку ми інколи відчуваємо до інших, коли на те немає ніякої видимої причини” (Вчення Храму. 2003, с.91).

Особистість в намисті Індивідуальності. Еволюцію людини можна уявити у вигляді намиста із перлин, у якому кожна перлина символізує особистість, нанизану на нескінченну нитку Індивідуальності. Одна перлина – одне життя в тілі під назвою Особистість. Всі перлини складають загальний досвід всіх втілень в намисті Індивідуальності. Тільки через особистість Індивідуальність може жити і пізнавати матеріальний світ. Крішна в Бхагавадгіті алегорично передає суть цього творення: «Немає нічого вищого за Мене, о Дхананджая. Усе це нанизане у Мені, як грона самоцвітів на нитці» (7.7). Езотерично нитка це Его, а самоцвіти виступають як особистості. Кожна перлина-особистість має своє родове дерево. Роздивляючись родове дерево, ми не можемо визначити до якої Індивідуальності належить та чи інша особистість. Індивідуальне намисто об’єднує особистості з їх родовими деревами у величезну групову Душу, яка уявляє собою ЛЮДСТВО.

Намисто

Дві особистості (батько-мати) різних індивідуальних намист, взаємодіючи, формують третю особистість (сина, дочку) третього намиста Індивідуальності. Таким чином ці особистості одночасно належать до одного родового дерева, і до трьох різних Індивідуальностей. Одночасне втілення трьох особистостей унеможливлює їх приналежність до однієї Індивідуальності. Можливе повторне втілення однієї і тієї ж Індивідуальності у один і той же рід. Дерево роду можна уявити перевернутим коренями догори, де вони об’єднані з Світовою Душею, являючись провідником її у світ буття. З цього безмежного океану енергії Душа за посередництва стовбура розсіює іскри-гілочки, що символізують Індивідуальності. Родове дерево будується на матеріальному видимому плані із фізичних тіл. Особистості одного родового дерева, належачи до різних Індивідуальностей, взаємодіють між собою. Індивідуальність працює на плані духу, який не сприймається нашими органами почуттів. Павутина втілень Індивідуальності надзвичайно заплутана кармою і пізнати її людиною нашого часу неможливо. А чи є зв'язок між родовим деревом і намистом. Якщо такий зв'язок є, то тоді відкривається шлях до непрямого часткового зняття покрови з минулих втілень. Взаємодія між особистостями роду одночасного втілення породжує причини, що проявляться як кармічні наслідки на фізичному і тонкому планах. Нереалізовані сьогодні наслідки проявляться завтра, або у наступному втіленні, шляхом обміну якостями між оболонками особистостей.

 Усі речі та істоти у Всесвіті, відповідно до закону Єдності, взаємопов’язані та взаємозалежні. В природі править порядок, дякуючи якому все підкоряється законам і формування особистостей проходить безперервно під дією сил і енергій, накопичених минулою особистістю. У Гранях Агні Йоги знаходимо підтвердження цього процесу творіння: “Кругообіг матерії та енергії в природі йде гармонійно і в безперервному взаємозв'язку. У будові форм усіх царств: мінерального, рослинного і тваринного, застосовані такий розум і таке знання законів хімії, механіки, електроніки та інших наук, ще невідомих людям, до розуміння яких людина тільки починає доходити” (Б.Н. Абрамов. Г.А.Й., 1971р., №631).

 Тотожність особистостей означає, що вони є схожими чи однаковими за певними параметрами або характеристиками, які можуть включати в себе фізичні, психічні та ментальні ознаки, а також цінності, інтереси, соціальні навички тощо. Проблема тотожності особистостей – філософська проблема. Вона полягає в тому, що людина, навіть протягом одного життя, в різні моменти часу є однією і тією самою особистістю, тоді як склад її і свідомість постійно змінюються. І це закономірно, бо особистість розвивається, еволюціонуючи протгом земного життя.

Визначаючи тотожність особистостей, будемо порівнювати їх стан на момент смерті фізичного тіла поточного і сформованості тіла людини чергового втілення. Махатма К.Х. вказує, що формування людської істоти починається на восьмому місяці утробного розвитку і закінчується після досягнення дитиною віку семи років. Тобто: ”Візьміть людський утробний плід. З моменту його виникнення до того, як він завершить сьомий місяць свого дозрівання, він повторює в мініатюрі мінеральний, рослинний та тваринний цикли, які проходив у своїх попередніх оболонках, і лише протягом останніх двох місяців розвиває свою майбутню людську сутність. Людська істота завершується лише на сьомому році життя дитини” (Листи Махатм. №67 (ML-15) від 10.07.1882р.).

 Як бачимо, елементи фізичного, а також якості астрального і ментального минулих тіл наповнюють нову особистість, що досягає завершеного вигляду через сім років земного життя. Це і є особистість, що ототожнюється з попередньою. Далі людина починає самостійно еволюціонувати, використовуючи наявні якості, рівень свідомості і вільну волю під впливом таких чинників, як генетика, середовище виховання, культурний контекст, освіта та інших.

Перш за все, тотожність двох особистостей однієї Індивідуальності визначається спорідненістю відповідних оболонок, що входять до їх складу. Наскільки вони будуть подібні по складу, чистоті та якості, настільки особистості будуть схожі одна на другу. Тут особливо потрібно підкреслити, що мова йде як про фізичну, так і внутрішню, тонку сутність. Тобто, наряду з індивідуальністю вищого Я, нижнє я, або особистість, також виказує індивідуальні властивості. З того, що було, створюється те, що є. Відбувається це під дією законів природи на основі сил і енергій, накопичених минулою особистістю. Це означає, що якості минулої особистості обов’язково увійдуть до складу нової. Формування складу і якостей нової особистості відбувається на основі результатів наших діянь, думок у минулому втіленні, що відтвориться у новому співвідношенні її скандх (якостей). Закономірно, що людина зароджується у наперед визначених умовах: “І визначається гріховність або благостність людини, що втілюється, якістю, чистотою скандх, сотворених у минулих втіленнях і залишених розвтіленим Я біля кордонів девачана. Що посіяло воно, те й пожне. Реінкарнація збере навколо неї всі ті Я, які прямо чи опосередковано постраждали від рук минулої особистості або навіть за неусвідомленого її сприяння. Немезида поставить їх на шляху нової людини, що приховує в собі колишнє, вічне Я” (О.П. Блаватська. Ключ до теософії, с. 160). Махатма Кут Хумі, підтверджуючи цей процес творіння, вказує, що: “…в країні тіней новий, ще несвідомий зародок “Я” стає справедливою жертвою гріхів свого попереднього “Я”, лише минула карма якого – заслуги і провини – ткатиме його майбутню долю” (Листи Махатм. №18, с.60).

Людина народжується відповідно до того, що вона створила. “Все, що було притаманне минулій особистості, як негативне так і позитивне, нікуди не ділось, все залишається і одночасно втілиться у черговому житті”, - наголошує Готтама Будда. Негативне - через залишки елементарія минулої особистості, елементи і штучні елементали, як продукт наших думок і бажань. Позитивне - через вище Я, частиною якого воно стало після чергового переходу меж світів. Будова і склад нової особистості є також успадкуваннями індивідуальної і родової карми. А. Безант підтверджує подібність особистостей різних втілень: ”Корпускула, що вийшла з причинного тіла, може розвиватися тільки строго певним способом, притягуючи до себе матерію, що має певні властивості, і розташовуючи її в строго певному порядку. Так відтворюються схильності, емоції та пристрасті тіла бажання (або астрального тіла), що знову формується після повернення людини в астральний світ. При цьому відтворюється точна копія людини певної якості, набутої нею в минулому. Таким чином, астральне тіло дається нам не тільки на одне земне життя, воно ж формує і тип астрального тіла, яке буде нам дано в наступному народженні, — і це ще одна причина, через яку нам слід намагатися очистити своє астральне тіло якнайбільше можливою мірою; цим ми поставимо наше нинішнє знання на службу своїй майбутній досконалості” (А. Безант. Людина та її тіла).

 Чи можемо ми знати причини народження людини з тими чи іншими рисами характеру, її можливостями, недоліками, звичками? Життя так влаштовано, що причини накопиченої і зрілої карми, почуттів і рис, притаманних нам від народження, надійно сховані від пам’яті нової особистості. В її пам’яті немає інформації щодо досвіду минулих життів. Особистості попереднього і нинішнього втілення нічого не відають одне про одного. Лише пам'ять спільної Душі єднає їх і проявляє минулі накопичення для виконання еволюційної задачі сьогодення. Як кармічні причини, так і наші риси характеру проявляться як наслідки в теперішньому житті у вигляді успадкованих при народженні рис і умов життя. Вчитель у своєму листі пояснює: “Тепер, – повертаючись до питання тотожності між старим і новим Ego, я можу нагадати вам, що навіть ваша наука прийняла старий, дуже старий факт – явно стверджуваний Нашим Владикою, – що людина, будь-якого даного віку, хоча почуттями та сама, проте фізично не та, якою вона була кілька років тому (ми говоримо - сім років - і готові підтримати і довести це): говорячи згідно з Буддизмом, його Skandhas змінилися, водночас вони постійно, безперервно працюють, готуючи абстрактну форму - "privation" -"особистості" майбутньої нової сутності. Отже, якщо справедливо, що людина в 40 років насолоджуватиметься або страждатиме за свої ж дії, скоєні в 20-річному віці, то однаково справедливо, щоб сутність нового народження, яка по суті тотожна з попередньою сутністю — якщо вона є її породженням і творінням, - відчула б наслідки цього самопороджуючого Я, або особистості” (Чаша Сходу. Листи Махатм. Лист XXII).

Автор психологічної теорії Джон Локк за критерій тотожності особистості приймає тотожність свідомості: «Бо, наскільки розумна істота може повторювати ідею минулого діючи з тією самою свідомістю про нього, яка в нього була спочатку, і з тією самою своєю свідомістю про всяку теперішню дію, настільки вона і є одна і та ж особистість». На цій тотожності особистості, вважає Локк, «засновано всяке право і справедливість нагород і покарань, воно є умовою моральної та юридичної відповідальності особистості» (Джон Локк. «Досвід про людське розуміння». Друге видання. 2022. II.27.26, с. 189).

 Слід продовжити дію цього закону на різні втілення, і подібність особистостей одного намиста індивідуальності стає очевидною і на плані свідомості. Свідомість у процесі розвтілення, або скидання оболонок, послідовно переходить межі цих оболонок, проявляючись у черговій із них. Так після смерті фізичного тіла, свідомість через деякий час покидає його, переходить на астральний план, а коли розкладеться і астральне тіло, вона піде за своїм носієм до ментального світу, переміщаючись по його шарам і досягаючи кінцевого положення у цьому розвтіленні, а саме області, під назвою Девачан, у своєму причинному тілі. Адже, саме причинне тіло переходить із одного життя до іншого, саме в ньому зберігається весь досвід і в нього ж повертається зрештою свідомість. В результаті цих переходів, свідомість не змінюється, а лише перетворює, асимілює досвід, отриманий у земному житті. Бо, хоч і безсмертний Дух наш, збираємо і наповнюємо ми Чашу Його тільки на Землі: “Безсмертний ДУХ і вічна ЧАША його накопичень, бо ЧАША і ДУХ не від цього світу, хоча наповнена ЧАША плодами земних досягнень, тобто знанням і досвідом, зібраними на Землі” (Г.А.Й. 1960. Серпень 31).

 Питання тотожності свідомості двох особистостей різних індивідуальностей не може бути вирішене позитивно, оскільки в цьому випадку кожна особистість має унікальну свідомість, досягнуту у процесі самостійної еволюції в своєму намисті. З іншого боку, розглядаючи деякі загальні аспекти свідомості, ми можемо бачити, що вони можуть бути спільними для багатьох людей; такі як емоції, потреби, сприйняття світу тощо. У цьому випадку можна говорити про деяку ступінь спорідненості особистостей.

 Розмірковуючи над результатами дослідження тотожності особистостей ми бачимо, що фізичні властивості, пристрасті, рівень мислення та свідомості у новонародженій особистості сформовані у попередніх втіленнях. Головна задача поточного втілення полягає в підготовці і формуванні оболонок і свідомості наступної особистості. Від характеру цієї роботи буде залежати якість нового життя і можливості досягнення вищих вершин на спіралі еволюційного розвитку людини. Кожен наш крок, кожне наше бажання, кожна наша думка сьогодні - стає реальністю завтра. Реальність ця може або підніматись вгору, або опускатись донизу по спіралі еволюції. Задача наша - прожити відведений час так, щоб кожна наша дія, кожен вчинок, кожна мрія піднімала нас хоч трохи, але вгору. У черговому втіленні, отримуючи тіла з вищими якостями, ми збільшуємо загальні досягнення Духу, і, дякуючи цьому, будемо все більше індивідуалізуватись на шляху злиття з Душею Світу.

Тобто, особистість (self) визначається свідомістю (consciousness), яка є ніби безперервний струмок, що в кожен момент пов'язаний з попереднім та наступним станом. Отже, тотожність особистості полягає в тому, що в кожен момент її свідомість може відслідковуватися до попередніх моментів, утворюючи єдиний безперервний ланцюг.