Чи можемо ми позбутися заздрості та агресії?

... Правду кажучи, ні благословення, ні прокляття людей не можуть вплинути, не кажучи вже про те, щоб змінити карму націй і людей, яку вони створили у своєму минулому. Але люди сліпі по відношенню до цієї істини. Вони бачать накази про каральні вироки, які оприлюднюються публічно, але, проте, відмовляються розуміти їх справжні причини.

«О, - вигукують вони, - саме аморальність і брехливий характер пана А спричинили цей новий публічний скандал. Це лихо викликане лицемірством A по відношенню до Б, В і Г, і таким чином через них воно зачіпає цілу націю! Ми, праведники, не мали жодного відношення до всього цього. Отже, наш прямий обов'язок тепер полягає в тому, щоб очорнити А відповідно до нашого фарисейського громадського кодексу, висловити священний жах, викликаний цією подією, і вмити руки».

О, ви, дорогі приватні та політичні гадюки! Хіба вам ніколи не спадало на думку, що якщо кошмарний сон гусака, що змусив його прокинутися і своїм ґоготом розбудити всю дрімаючу зграю, міг врятувати Рим, то й ваше ґоготіння може призвести до таких же несподіваних результатів? Що як А, або Б, або В (краще подумайте відразу про весь алфавіт) порушив одну чи дві заповіді, то це просто тому, що, як і всі ви, він є продуктом свого часу та віку. Але хіба ви не знаєте, що ластівка, що будує гніздо, хлопчисько, що впав у багнюку, виходячи з чорного ходу, або ваша няня, що торгується з хлопцем з м'ясної крамниці, можуть змінити вигляд націй так само, як і крах Наполеона? Так, воістину так, бо зв'язки всередині зв'язків та ланцюжків подій цього всесвіту з її ніданами [взаємопов'язаними причинно-наслідковими ланцюжками] знаходяться за межами нашого розуміння.

Кожна провина в житті смертного, згідно з окультною філософією, є гострим мечем у руках карми; один бік леза вражає грішника, інший – сім'ю, націю, іноді навіть расу, яка його породила. Якщо один бік леза завдасть йому глибокої рани, то інший – у майбутньому – може іскромсати тих, хто несе моральну відповідальність за гріхи своїх дітей та співгромадян. Нація Каїна звертається на порох, тоді як убитий ним брат Авель воскресає у славі (...).

«Хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь» [Ін.8: 7]. Ці слова, мабуть, були сказані даремно, оскільки навіть християнський закон глузує з їхнього практичного застосування.

Одна тільки «язичницька» теософія намагається нагадати в наші дні про ці благородні слова, звернені до жінки, викритої в перелюбі: «Ісус сказав: і я тебе не засуджую, йди і більше не гріши» [там же, 8:11]; і тільки вона одна схиляється у глибокому благоговінні перед божественним милосердям і мудрістю (подібною до мудрості Будди) такого рішення.

[1] Плутарх "Римські питання", 287c.

[«Зібрання творів» О.П. Блаватської, TPH, США, том XII, с. 384-385].

Переклад Світлана Гавриленко