Український 
English (UK) Любі друзі, дорогі однодумці! Перш, ніж поділитися з вами своїми роздумами на тему актуальності ідей Теософії в сучасному світі, я хочу запропонувати вам відповісти самому собі на одне запитання, а саме: «Чому я прийшов до Теософського Товариства?». Насправді мотивація могла бути дуже різною.
Можливо, когось привів до нашого спільного кола пошук знань щодо прихованих Законів всесвіту і розвитку людства. Можливо, хтось відчував у собі незвичні психічні здібності і прагнув їх пояснення, а хтось бажав розвинути в собі щось надзвичайне. Можливо, хтось протягом всього життя відчував внутрішнє тяжіння до всього таємного, а хтось почув про існування Вчителів Мудрості і вирішив стати гідним Їхньої уваги. Але можливо, що для когось головним стимулом, якій привів до Теософського Товариства, стало питання: «Як позбавити все, що живе на нашій планеті, страждань і болю?». Я впевнена, що нам всім добре знайоме відчуття невимовного болю, який виникає у відповідь на страждання людини чи тварини і, здається, розриває тебе з середини, не дає заснути поночі, і ти ладен віддати все, навіть своє життя, аби цей біль вгамувати. Чим більше розмірковуєш на цю тему, ти ясніше усвідомлюєш, що єдиний спосіб позбавлення страждань – це зміна рівня свідомості як окремої людини, так і людства в цілому, а від людства залежать і всі інші царства природи.
Давайте поговоримо про це докладніше. Що саме штовхає людей і тварин в обійми нестерпного болю? Всім нам добре відомі екзотеричні причини: це різноманітні хвороби; травми, як фізичні, так і психологічні; біль, пов’язаний з втратою близької людини, з відчуттям несправедливості, з неможливістю виправити те, що сталося… Перелік може стати нескінченним. Теософи обізнані і щодо езотеричних, внутрішніх причин, які на фізичному плані проявляються як страждання. Звичайно, це Закон Причин і Наслідків, який прийнято називати Кармічним. Безліч захворювань обумовлюються низькочастотною гіперактивністю камаманасичного тіла. Але поряд з нами існують інші частки єдиного життя – тваринний і рослинний світ, який, не маючи індивідуальної карми, зазнає жахливих страждань через жорстокість, або байдужість, або невігластво людини. Звичайна допомога на фізичному рівні всім, хто її потребує, безумовно, дуже важлива, але вона не в змозі вирішити проблему загалом. Теософи зазвичай беруть активну участь у зовнішній допомозі, це один з різновидів нашого з вами служіння. Ми знаємо, що внутрішній необумовлений поштовх до служіння, коли людина просто не в змозі пройти повз, говорить про дотик душі, тобто про досить високий еволюційний статус останньої. Таку внутрішню потребу в служінні мають не тільки Теософи. При цьому людина, яка має дотик Вищого Я до особистості, може бути зовсім не обізнана в ідеях Споконвічної Мудрості. Приклад – волонтерський рух, який зазнав своєї максимальної активності в сьогоденні України, і говорить про духовність нашого народу, а також про зростаючий духовний потенціал людства загалом і дає нам надію на майбутнє. Але всім нам зрозуміло, що фізична допомога невзмозі вирішити проблему страждань кардинально. Зайво нагадувати, бо ми всі і так це добре знаємо: щоб щось змінилося в житті людини або в її ставленні до навколишнього, має змінитися її світосприйняття, мають статися зміни в свідомості. Бо навіть максимальна зовнішня допомога не в змозі змінити життєвого руслу особистості, і біль, страждання і смуток знайдуть привід з’явитися знову. Звільнитися від низки захворювань можливо тільки зсередини, і для цього як найменше треба змінити своє світосприйняття і перебудувати характер, інакше замість однієї підлікованої хвороби з’явиться низка інших. Проблеми у тваринному та рослинному світі знову ж таки замикаються на світогляді людини. Нижчі царства природи цілком і повністю залежні від внутрішнього стану людства. І розуміння цієї істини робить ідеї Теософії, які здатні змінювати людину зсередини, найактуальнішими, найважливішими. Розуміння і прийняття, навіть саме поверхові, Законів Всесвіту, які зберігає, як найдорожчій скарб, Споконвічна Мудрість, здатні стати стимулом для внутрішніх змін як для окремих особистостей, так і для людства загалом. Це – рятівне коло не тільки для суспільства, але і для всіх проявів життя на нашій голубій і такій прекрасній планеті Земля. І це рятівне коло знаходиться у наших з вами руках. Від нас с вами залежить, чи зможемо ми використати його за призначенням.
Едвін Арнольд у «Світлі Азії» вустами Будди ось так поетично розповідає про шлях до припинення страждань: «Третя істина відноситься до скасування страждань; для досягнення її треба перемогти любов до себе і жагу життя, вирвати з серця пристрасті, що глибоко впровадилися в нього, втишити внутрішню боротьбу. Замінити земну любов любов'ю до вічної краси, земну славу – славою перемоги над собою, земні насолоди – життям богів, прагнення до багатства – збиранням вічних скарбів: скарбів корисної діяльності, милосердя, лагідних промов, чистих міркувань. Ці скарби не гинуть у житті, не знищуються смертю. Тоді страждання скасується, бо життя і смерть припиняться».
Ми знаємо, що Духовних Шлях часто зображають, як шлях вгору, на якому кожен тримається за руку того, хто йде попереду, і сам в той же час протягує руку допомоги тому, хто йде за ним. Це дійсно дуже символічно. Для того, щоб мати змогу віддавати, треба спочатку придбати самому. І як це не парадоксально звучить, придбати не для себе, не для своєї пихатості особистим знанням і ментального задоволення, не для того, щоб добитися уваги Вчителя, навіть не для того, щоб звільнитися від колеса Сансари та особистих страждань, а для того, щоб мати змогу адекватно і ефективно передавати. Передавати так, щоб той, хто йде позаду, прийняв і отримав стимул для особистих внутрішніх змін, для ревізії особистих цінностей. До речі, тільки таки наші дій на Шляху є справді цінними для Ієрархії звільнених душ, бо для Цих Високих Сутностей, які вже завершили еволюційний шлях у людському тілі, не має значення особисте життя кожного з нас (це суто наші проблеми і вони не в змозі привернути увагу Вчителя). Для Них має значення еволюція людства в цілому. Тобто наше головне завдання – навчитися ефективно віддавати придбане.
Хочу звернути увагу на цю банальність, яку ми всі добре знаємо. Але від того, що її словесна форма звучить надто часто, ми здатні пропускати поза свідомістю її глибинний сенс. Знання, які ми отримуємо, не мають залишатися суто теоретичними. Від теоретичний знань немає жодної користі, ні для нас самих, ні для оточуючих.
Знання отримують сенс, тільки коли вони стають нашою невід'ємною внутрішньою часткою, коли ми починаємо сприймати світ саме через призму цих знань, коли вони начебто вбудовуються у нашу внутрішню сутність, коли ми кожен свій крок, кожен подих звіряємо з ними, коли вони врешті решт насичують нас настільки, що стають нашою підсвідомістю. В такому випадку ми стаємо носіями вібрації Законів Позачасової Мудрості, і впливаємо на оточення не тільки через слова і через свої справи, але і через саму свою присутність. В такому випадку ми створюємо поле певної вібраційної активності – поле безумовної любові і доброї волі, і у тих, хто попадає в зону його впливу, може виникати внутрішня резонансна відповідь. Ми маємо стати живими камертонами, які будуть налаштовувати навколишнє на певну високу ноту. І це є найважливішим завданням саме на теперішнє життя кожного із нас. Нічого, що стосується Споконвічної Мудрості, не можна відкладати на майбутнє. Кожен, хто доторкнувся до невичерпного джерела, має наповнити своє серце амрітою по вінця, наповнити лише для того, щоб мати змогу вгамувати спрагу тих, хто поряд.
Для кожного з нас очевидно, що протягом останніх кільков років людство зіткнулося з глобальною кризою. Одною з її складових стала смертоносна пандемія Ковід-19. Природні катаклізми також в одну мить виводять з фізичного втілення тисячі душ – як недавній жахливий приклад – землетрус з епіцентром у Турції і Сірії, який позбавив фізичного життя понад 52 тисячи осіб. Наразі триває кровопролитна війна не території нашої держави, але насправді вона не залишає шансів стати осторонь жодній з країн світу. Хоча епіцентром жахіття стала українська земля, кожна держава має визначитися у своїй підтримці однієї із сторін. А це визначення напрямку залежить не тільки від ясного розпізнання добра і зла (що має прямий зв'язок з еволюційним статусом привладної верхівки держави), але й беспосередньо від духовності тих, хто при владі. Чому ж світ опинився на краю прірви? Ми з вами обізнані в тому, що кожна криза несе в собі благоприємну можливість, і по суті є розгалудженням на шляху. Наліво підеш – ще більше в кризу поринеш, направо підеш – вийдеш з кризи оновленим на новий віток спіралі еволюційного розвитку. Ось і зараз ми всім людством стоїмо перед вибором правильного шляху, і сьогодні вибир на раздоріжжі для всього людства робить саме Україна. Звісно, правильним напрямком є шлях духовного розвитку. Головною його якістю є акцентування загального блага, пожертва особистим заради країни і людства загалом. Ми бачимо прояви такої масової жертовності як на фронті серед війскових, так і серед цивільного населення, один з прикладів – знову ж таки волонтерство. Ідеї Споконвічної Мудрості, передані широкій аудиторії в самій простій формі і доступними словами, здатні значно підсилити і без того високий духовний потенціал українського народу, закріпивши в масовій свідомості духовний напрямок, як єдино можливий, єдино вірний.
Хочу наголосити на ще одній важливій деталі: сьогодні фізичні тіла залишає дуже велика кількість людських душ. Переважна більшість смертей наразі раптова і трагічна. Обізнаність в тому, що чекає на людину після того, як вона зніме свою грубу шкіряну одежу, може значно полегшити перехідний етап, позбавати людину страху перед невідомим, разгубленності, метушні. Не менш важливими є доктрини Теософії і для тих, хто залишається тут, у фізичному світі, проводжаючи тіла найближчих і найдорожчих йому людей на цвинтер. Єдине, що здатне принести їм полегшення – знання основ Споконвічної Мудрості.
Дорогі мої однодумці, брати і сестри. В нашіх серцях і умах є найвеличезніший скарб, найдорожчий зі всіх скарбів світу. Але ми не маємо права його привласнити. На тій межі, на який наразі опинилося людство, якому загрожують смертоності віруси і ядерна зброя масового знищення, ідеї Споконвічної Мудрості – це шанс на подальше життя, подальший розвиток на нашій планеті. Ми з вами не просто так, не випадково прийшли у втілення саме в цей час. Якщо ми не будемо наполегливі у справі, яку запланувало для нас наше Вище Я, і довірила, як членам Теософського товариства, Іерархія, то цілком можливо, що ми колись, у дуже далекому майбутньому, будемо знову вивчати космогенезіс в інших, незвичних для нас тілах, на зовсім інакшій, ще ненародженій планеті. Тоді ми дізнаємося, що прийшли з планети Земля, де еволюція людства потерпіла невдачу. Так давайте працювати задля того, щоб План Логоса щодо нашої маленької блакитної планети був здійснений, і людство наприкінці Сьомого Кола досягло статусу Синів Божих і досягло Нірвани.
Хочу закінчити надихаючою цитатою із «Світла Азії»:
«Подібно лютим ворогам, вбитим хоробрим воїном, у праху лежать по цих щаблях десять головних вад; перші три: себелюбство, обман і сумнів; два наступні: ворожнеча та хіть. Переможець цих пройшов уже три щаблі з чотирьох; йому залишається ще перемогти: любов до земного життя, прагнення до неба, самохвалення і гордість. Як той, хто, досягнувши снігової вершини гори, не бачить над собою нічого, крім безмежного блакитного неба, так і той, хто, вбивши всі пороки, сягає меж Нірвани... Все життя прожите ним, усі смерті для нього померли. Його Карма не створюватиме собі нових жител. Нічого не шукаючи, він все набуває; він зрікається себе, і весь світ переходить у його "я": не вірте ж, якщо хтось стане вчити вас, що Нірвана є знищення, таке твердження - брехня. Якщо ж хтось стане вчити, що Нірвана є життя, дайте йому відповідь, що він помиляється; він не знає її, не знає, що таке світло без світильника; не знає, що таке блаженство поза межами часу та буття».
