Історія праху О.П.Блаватської

«За розпорядженням Полковника Г.С.Олькотта e 1891 році під час Зборів у Лондоні Генеральному секретареві Американської секції Теософського Товариства У.К.Джаджу після повернення в Америку доручено привезти з собою ту частину праху О.П.Блаватської, яку зобов'язано зберігати у Штаб-квартирі Американського Відділення Т.Т. Купівля відповідної урни та виготовлення надійної капсули, де буде лежати прах, вимагатиме певних грошових витрат. Безсумнівно, кожен учень, який вивчає Теософію, вважатиме собі за честь зробити свій внесок у створення призначеного для цього фонду. Після повернення Генерального секретаря з Лондона негайно має розпочатися робота, тому ми просимо американських теософів, якщо вони можуть, надсилати свої пожертвування до 15 серпня на ім'я Генерального секретаря. Письмові підтвердження та висловлення подяки кожному дарувальнику буде опубліковано у журналі "The Path" у вересні 1892 року. Повний опис прийнятого плану буде опубліковано відразу».

  Нью-Йорк, 1892 р., Уільям К. Джадж

Коли полковник Г.С.Олькотт прибув з Австралії до Лондона [1891 р.], тіло Олени Петрівни Блаватської було вже віддано вогню. Весь попіл в очікуванні його прибуття перебував у англійській штаб-квартирі Т.Т. на Авеню Роуд, 19. Наші англійські сподвижники, зрозуміло, відчували певною мірою почуття незручності, оскільки у країнах Заходу немає звичаю так поводитися з попелом кремованих, як у Сході. <...> Існує свого роду звичай - зберігати попіл у посудині або резервуарі на зразок глека або у ніші. Ймовірно, з цієї причини і через відсутність кращого способу полковник Олькотт вирішив зберегти попіл саме таким чином.

Потім постало питання: чи потрібну цю кількість попелу ділити на частини? Тоді Президент дійшов висновку — розділити його на три частини: одна для Індії, одна для Європи, одна для Америки. Президент підкреслив, що «якщо ми розглянемо всю діяльність Олени Петрівни Блаватської, пов'язану з Теософським рухом, то виявимо в ній три періоди, а саме Нью-Йоркський, Індійський та Лондонський, або її колиску, вівтар і місце відходу».

Та частина праху Олени Петрівни, яку полковник Олькотт привіз із собою в Індію, похована під Статуєю О.П.Блаватської у залі штаб-квартири в Адьярі.

Лондонська частина попелу спочатку зберігалася там, де Олена Петрівна Блаватська провела останні роки життя. Через деякий час, коли штаб-квартира на Авеню Роуд, 19 перестала існувати, вона була перевезена Анні Безант до Індії. У Бенаресі ця частина попелу, що збереглася, була спущена за течією річки Ганг, а також і частина праху полковника Олькотта. Це було здійснено у 1907 році.

Урна - творіння Макелла, в даний час знаходиться в Адьярі. Слід додати, що інша третина праху О.П.Блаватської протягом кількох років перебувала у штаб-квартирі Т.Т. в Нью-Йорку, і потім протягом багатьох років в Пойнт Лома. Нині вона зберігається у Архіві Теософського Товариства Пасадена (шт. Каліфорнія).

  Тоді ж було досягнуто домовленості між представниками трьох відділень про те, що якщо Європейська чи Американська штаб-квартири перестануть існувати, то частина попелу, довірена їхньому відділенню, повинна бути негайно переправлена до Індії. Полковник Олькотт віз частину праху, призначену для Індії, спочатку через океан в Америку, потім через Америку в Японію і звідти в Індію, в Мадрас. Таким чином, після того, як Олена Петрівна Блаватська залишила земний план, порох її здійснив навколосвітню подорож.

Після Олькотта, Генеральний секретар Американського Товариства У.К.Джадж відвіз призначену для Нью-Йорка частину попелу через океан, де вона перебувала багато років.

А в цей час (друга половина 1891 року) у Лондоні відбувалося таке. Найближчий друг покійної Олени Петрівни - графиня Вахтмейстер звернулася до прославленого шведського майстра з виготовлення виробів із бронзи - до Свена Бенгтсона (1843-1916) з проханням зробити бронзову скриньку для зберігання в Лондоні праху О.П.Блаватської. І на 1892 рік вже закінчена урна була представлена Секції Т.Т. у Лондоні на її щорічних зборах. Майстер передав свою роботу як дар Лондонському відділенню (див. фото).

Висота, ширина та глибина її - близько двох футів (приблизно 61 см). Вона поставлена на бронзову платформу у вигляді трьох щаблів. Урна виглядає як прекрасний витвір мистецтва. Усі компоненти її є символами, вигравіруваний і девіз Теософського Товариства. Відображено на ній три найважливіші дати життя Олени Петрівни Блаватської: народження, поїздка до Індії та відхід із земного плану.

Дизайн урни було здійснено Реджинальдом Уіллоухбі (1845-1927), відомим живописцем та різьбяром по дереву, що належав до Лондонської Ложі Блаватської. Загалом у урні Уіллоухбі знайшла своє відображення любов і відданість соратників О.П.Блаватської. Верх урни увінчаний вогненним серцем, що лежить на срібному лотосі. Усередині урни, під куполом, знаходиться невелика індійська ваза, куди вміщено попіл, а також вкладено документ, що свідчить про те, що в Лондоні того дня попіл був поміщений в урну, і все це було представлено Зборам. Підписана декларація підтверджує, що вміст урни складає прах Олени Петрівни Блаватської. У ній також перераховані імена осіб, причетних до цієї акції та час її здійснення.

  Оригінальний текст: Theosophical University Press from ECHOES OF THE ORIENT THE WRITINGS OF WILLIAM QUAN JUDGE (США).

Переклад Світлана Гавриленко