Занурюючись в свій звичайний життєвий побут, ми часом починаємо забувати про те, що і Шлях, і навіть методи просування на цьому шляху – вже обрані.

 

Будучи християнами, буддистами чи теософами – ми маємо завжди тримати у собі – у своєму серці, у своїй пам’яті, розумі – той взірець, який допомагає нам ставати кращими, наближатись до високого, намагатись робити правильні речі.
 
Наш внутрішній спостерігач, який здатен більш об’єктивно оцінювати наші мотиви, допомагати запобігати небажаного, і привертати те, що дійсно потрібне для нашого духовного розвитку, – буде “працювати” тільки тоді, коли ми знаємо і пам’ятаємо про нього.
Тож семінар “Теософія як Шлях. Учнівство в сучасному світі” – і розповів, і нагадав про наш Шлях, і про те, через що має пройти учень на своєму шляху духовного розвитку.
Але мало того, що важлива ідея чи інформація має отримати доступ до нашого розуму. Вона має отримати і доступ до нашого серця, а також вкорінитись в них обох – і в серці, і в розумі. Тож теми, у викладенні керівника семінару Світлани Йосипівни Гавриленко – отримали нові, яскраві, надихаючі кольори, що дало підґрунтя і для роздумів, і для витончення відчуттів. Чекаємо з вдячністю наступних зустрічей.
Володимир Дрьомов.