Статті Наукової групи ТТ України

Виказуючи своє захоплення від факту зоряного неба над головою і морального принципу в глибинах душі людини, І. Кант тим самим сформулював парадигму, на теренах якої можливе вирішення питання про співвідношення (а у вузькому значенні – зв'язок) науки, релігії і езотеричного знання. Розділяючи три форми інструментарію пізнавальної діяльності, – відчуття, розсудок і розум, німецький філософ тим самим окреслює і сфери дійсності, які можуть бути передані свідомості людини через вказаний інструментарій. 

Особистість Олени Петрівни Блаватської, її місія, діяльність та творчий спадок передують появі епохи кардинальних світоглядних та парадигмальних змін. Людство рухається шляхом еволюції й такі особистості, як Олена Блаватська, сприяють її творчому становленню. 

Теософія та її доктрини, які були викладені в працях Олени Петрівни Блаватської [1], є наукою в тому сенсі, що має відповідні атрибути, розвинену теоретичну базу і термінологію, являє собою систему знань про закони Миру, людства та його еволюції. 

На рубежі третього тисячеліття вчені різних напрямків науки звертаються до глибокого вивчення феномену свідомості. Свідомість почитає розглядатися як необхідна складова фізичної реальності.

Феномен свідомості, будучи предметом дослідження багатьох сучасних наук, таких як біологія, соціологія, інформатика, когнітивістики, кібернетика, лінгвістика, психологія, квантова фізика, не зводитися до єдиного розуміння в міждисциплінарному діалозі. 

Свідомість вимагає визнання своєї значущості. Не зважаючи на багатовікові спроби ігнорувати її існування і навіть оголошувати свідомість ілюзією, вона залишається актуальною та потребує свого визнання частиною всесвіту.