Медицина - погляд у майбутнє

В межах роботи Теософського Товариства у першу суботу жовтня, тобто 05.10.19 р. о 15-00, в читальній залі бібліотеки "Деміївська" (М "Деміївська", м. Київ, пр-т Голосіївський, 46/1) буде проведена публічна лекція (з обговоренням у форматі круглого столу) Лариси Олександрівни Попової, д.мед.н., професора КМАПО, члена ТТвУ, на тему "Медицина - погляд у майбутнє".

В ієрархічній піраміді цінностей, які складають будівлю загальної культури, здоров'я має розміщуватись на її вершині. Отже, місце науки про здоров'я (валеології) в системі знань має знаходитись у фундаменті загальної культури.

Як не дивно, існує парадокс: медична наука, що є фундаментом соціального інституту, який ми називаємо охороною здоров'я, до появи валеології не ставила завданням дослідження суті здоров'я, хоча має на меті його збереження або відновлення після хвороби. Індивідуальне здоров'я в медицині характеризується методом виключення ("від зворотного"): якщо немає ознак хвороби, а всі показники функцій організму не виходять за межі "норми", ставиться діагноз "здоровий". Таким чином, практичні дії лікаря та висновок про ефективність його професійних дій здійснюються на основі бази даних про хворобу. А зникнення її ознак, на думку лікаря, свідчить про одужання пацієнта. Однак цілком очевидно, що зникнення ознак хвороби ще нічого не говорить про можливість пацієнта виконувати свої біологічні та соціальні функції. Бо хвороба — це окремий випадок здоров'я при виснаженні його ресурсів, що і призводить до порушення стану рівноваги з умовами існування.

Валеологія вже набула характеру метанауки, сформувавши декілька самостійних предметів дослідження. Валеологічна освіта суспільства підвищує ступінь культури використання вільного часу особистості, ступінь соціально відповідальної (тобто реальної) свободи — шляху подолання духовної деградації суспільства.

Людина як система, феномен людини, принципи її організації

Людина - це цілісна система. Система - сукупність елементів і зв’язків між ними, що функціонують як єдине ціле та мають єдину ціль - функціонування.

Людина - це система з пірамідальним принципом будови, яка має три рівні:

• Нижній, соматичний (Soma – тіло).
• Середній, психічний (Psyche - душа).
• Верхній, духовний (грецьке nouse - дух).

Останній рівень над свідомість - ірраціональна творча сфера. Піраміда має свої закони. Організація ця ієрархічна і визначається тим, що задає режим діяльності всієї системи, є вершина (духовний рівень). Взаємовідносини між рівнями та елементами підлягають законам гармонії (правило золотого зрізу). Ця особливість і забезпечує динамічну стійкість системи та її розвиток. Людина є частиною світу, а тому його підсистемою.

У свою чергу в собі, у своїй біологічній структурі людина має мінісистеми, в яких відображено весь організм. За зміною цих структур можна визначити стан здоров’я, а через них і впливати на здоров’я. Елементарною мінісистемою організму є кожна його клітина. Кожний з трьох рівнів системи "Людина" розглядається як окрема підсистема, організована за тим же принципом, що і цілісна система.

Системоутворюючим фактором кожної системи є кінцевий результат, мета функціонування системи. Структура системи визначається метою. 

Розрізняють 3 базові мети життя людини:

• виживання (на соматичному рівні).
• реалізація себе як особистості (на психічному рівні).
• розвиток альтруїзму, прагнення зрозуміти себе і Світ, себе у Світі (на вищому рівні).

Перевага може віддаватись різним намірам (цілям) залежно від інтелекту людини, умов її життя. Згідно зі структурою життєвої мети людини виявляють окремі аспекти валеології як науки:

• індивідуальне фізичне здоров'я (його діагностика, прогнозування, формування, збереження, закріплення).
• репродуктивне здоров'я.
• психічне здоров'я та управління ним.
• роль вищих аспектів свідомості в збережені здоров'я.

Кожна жива система будується на основі: речовини, енергії, інформації.

Інформація організовує систему в просторі й часі, визначає форму, в якій перебувають речовини та енергія. Наукою накопичено великий матеріал щодо

Біологічної структури людини та значно менше - щодо психічної. Вищий рівень (сфера над свідомості) лише починає досліджуватись.

Інформаційна матриця біологічної структури - це генетичний код.

Інформаційними структурами адаптаційного призначення є регулятори системи - нейрогуморальний та імунний комплекс, що спрямовують функції організму на забезпечення виживання та продовження виду, на репродукцію.

Інформаційна матриця психіки - це психічний код, архетипи людини.

Людина приходить у життя з певним набором архетипів (за К. Г. Юнгом), що проявляється протягом всього життя в поведінці. Їх прояв залежить від самосвідомості і ставлення до життя, що відрізняє людину від тварини.