Причому, з одного боку, вмінню бачити і використовувати свої можливості нам треба вчитися з науковою точністю, а з іншого боку, до цього вміння треба ставитися як до творчої здібності з індивідуальними неповторними рисами.
Спробуємо зробити до цього перше наближення.
Ось з чого хочеться почати розмову. Видатний американський державний діяч і енциклопедично освічена людина Бенджамін Франклін якось сказав: „У світі живе три типи людей: непорушні, зрушувані і ті, які рухають. І ми прекрасно розуміємо, що мається на увазі. Деякі люди не бачать потреби в змінах і не хочуть їх. Вони схожі на валуни в річковому потоці, оточуючому їх з усіх боків. Я б порадив залишити їх у спокої. Течія і час працюють на стороні трансформації, і в один прекрасний момент ці люди просто залишаться позаду усіх.
Зрушувані люди, навпаки, розуміють необхідність змін. І якщо пояснити їм, що робити, вони почнуть діяти. Працюйте з цими людьми, йдіть туди, де сконцентрована їх енергія. Вступайте з ними в партнерство, чітко формулюйте мрії і складайте плани.
І нарешті, є ті люди, які рухають: агенти змін, наділені талантом бачити контури іншого майбутнього і сповнені рішучості втілити його в життя”.
Такі міркування безпосередньо стосуються нашої практичної роботи. Коли вчителі людства створювали цю співдружність людей, яка назвалася Теософським товариством, то вони мали намір зробити її каналом своєї роботи. Яку роботу здійснюють Вчителі? Вони працюють в напрямку великих еволюційних законів, в напрямку Плану Бога на Землі. І вони шукають помічників, тих, хто здатний прозрівати перспективний напрямок еволюційного розвитку, вказувати шлях людям, вести їх за собою.
Але ми можемо не вважати себе такими рушіями. Чи можемо ми бути настільки помітними, щоб вказувати шлях? Ми можемо ставитися до себе, як до „маленьких” людей, ще не мають ніяких важелів впливу на суспільство, від яких нічого не залежить.
Давайте познайомимося з думкою з цього приводу відомого духовного вчителя ХХ століття Мікаела Айванхова: „Добрі і чисті люди. Існує тенденція цінувати людей багатих, реалізованих, могутніх, що займають видне становище в суспільстві. А коли зустрічають людей, що проявляють високі моральні якості, - безкорисливість, щедрість, стриманість, доброту, їх цінує значно менше і часто навіть не помічають. Проте саме завдяки цим людям, що не привертають уваги, життя все ще можливе на Землі. Тоді як інші стараються, щоб зайняти перші ряди, навіть наражаючи на небезпеку рівновагу планети, ці люди в тіні скромно продовжують свою благотворну діяльність. Світло, мир, гармонія, які вони випромінюють, очищають атмосферу і роблять повітря придатним для дихання усіх. Я говорю це не для того, щоб ви відвернулися від усіх яскравих і талановитих людей, бо серед них, на щастя, деякі теж мають великі моральні якості. Я лише звертаю вашу увагу на присутність простих, добрих і чистих людей, яких ви досі не навчилися помічати”.
Отже, ми теж чогось варті у цьому світі. Врешті решт еволюційні зміни ніколи не приходять до людей через накази президентів або через схвалені парламентом закони. У еволюції є свої, часто приховані, до певного часу непомітні і невідомі провідники. А допомогти людям усвідомити мету свого життя і своє місце у світобудові, а створити зразок, модель, ядро загальнолюдського Братерства і зробити його помітним людям – це чогось варто у цьому світі, що розгубився у цінностях і роздирається протиріччями та суперечностями.
Спробуємо тепер розібратися з можливостями. Світ сповнений можливостями. Щедрість Природи проявляється в тому, що вона завжди має все необхідне з надлишком. Якщо вжити фізичний термін, то ми живемо у полі можливостей. Вони скрізь і повсякчас оточують нас. Але не всі нам помітні, не на всі з них ми звертаємо увагу. Від чого це залежить?
Буддизм та даосизм вчать, що за одне життя людина може стати Буддою, набути просвітлення. Чи бачимо ми навколо себе ці можливості? Чи знаємо ми тих, хто досяг цієї мети? Отже можливості існують, але їх треба помічати і реалізовувати.
Розберемо тепер рівні можливостей, які ми реалізуємо, з якими ми вступаємо у взаємодію. Якщо людина живе обумовленим життям, діє здебільше автоматично, реагує та оточуючі події по підказці, то вона помічає обмежене коло можливостей. Її вибір в основному направлений в бік тих можливостей, які направлені до особистих амбіцій, комфорту і благополуччя.
Припустимо людина прагне зробити кар’єру. Куди спрямована її увага? Виділитися серед інших перед очима керівника, продемонструвати високі професійні здібності, знайти вади характеру та недоліки в роботі свого керівника, чиє місце він хоче зайняти. Він кожного дня знаходить для себе можливості реалізації свого наміру, навіть якщо такий намір є для нього підсвідомий.
Це найнижчий егоїстичний рівень намірів, які входять у взаємодію з прагматичними можливостями для досягнення свідомої або підсвідомої мети.
Припустимо тепер, що людину цікавлять філософські питання світоустрою, вона ходить на лекції, читає книжки. І от їй припала до душі певна теорія, яка відповіла на її запитання, яка пропоную певну систему мислення та поведінки. В такому разі людина стала з захопленням практикувати приписи цієї системи і здобула переконання, що всім людям це теж буде дуже цікаво і корисно. І от вона почала шукати будь-яку можливість розповісти про свою чудову знахідку друзям, сусідам, співробітникам, і навіть попутникам у транспорті. Це вже більш високий, пізнавальний рівень взаємодії намірів і можливостей.
Виявляється, що наші бажання, наміри, устремління наче підсвічують в оточуючому нас полі можливостей ті з них, які їм відповідають за змістом, за спорідненістю вібрацій, за законом резонансної відповідності. Ми схильні помічати ті з них, завдяки яким наші наміри – усвідомлені чи не зовсім – можуть бути реалізовані, і не звертаємо уваги, не реагуємо і не помічаємо решту оточуючих нас можливостей. Серед тих, які ми помічаємо, ми свідомо або підсвідомо обираємо деякі, з якими починаємо взаємодію. Таким чином, хоча ми схильні вважати можливості зовнішнім чинником, але цей чинник одночасно можна вважати підфарбованим виразними суб’єктивними кольорами.
У полі наших можливостей є і внутрішня компонента, це наші внутрішні резерви, які ми можемо проявити задля здійснення задуму. Ці резерви включаться підчас взаємодії з обраною зовнішньої можливістю. Інколи ці резервні внутрішні можливості бувають для нас самих несподіваними, що перебували певний час у прихованому, латентному стані. Недаремно сказано: Людина, пізнай самого себе! Ці численні внутрішні і зовнішні можливості, які ми проявляємо, помічаємо, на які ми реагуємо, частину з яких ми реалізуємо, а більшу частину ні, створюють наш індивідуальний коридор можливостей, завдяки яким ми набуваємо життєвий досвід, розвиваємося, вдосконалюємося, еволюціонуємо.
Освоївшись з одним шаром можливостей, ми з часом переводимо свої бажання і наміри вище, тоді перед нами відкривається новий рівень поля можливостей. Звільняючись поступово від пут своєї особистості з її примхами, упередженостями, вподобаннями та егоїстичними бажаннями, піднімаючись з темряви егоїзму до світла самоусвідомленості, ми починаємо помічати значно більше можливостей вищого рівня: для задоволення потреб самопізнання, творчої самореалізації, пошуку Істини. Зосереджуючись над певною задачею, планом, прагненням, ми ніби притягуємо до себе можливості у формі подій, зустрічей, інформаційних повідомлень, які дають нам ключі розв’язання задач та досягнення бажаного результату.
І от що важливо: наш світ влаштований таким чином, що можливості можна розглядати як природні явища, як часточки прояву живого Всесвіту. Адже вони здатні підходити і відходити, наближатися і відділятися, збільшуватися і зменшуватися, раптово з’являтися і так само раптово зникати. Деякі можливості даються нам від народження, у вигляді здібностей, схильностей характеру, талантів. А деякі можливості ми можемо дуже довго закликати і чекати.
Гадаю, що уважне і розумне спостереження може підтвердити, що Природа має механізм підводити до нас можливості і відводити їх від нас. Це особливо проявляється тоді, коли ми піднімаємося на рівень служіння.
Високе устремління людини, благородна мрія, направлена на спільне благо, особливо якщо це відповідає еволюційним законам і божественному Плану, включає цілий сонм помічників на тонкому плані буття. Таким чином, свідомо обираючи та реалізуючи свої можливості безкорисливого служіння загальному благу, ми вчимося співробітництву з ангельськими або дева-сутностями.
Щоб пролити більше світла на механізм створення і появи можливостей, давайте розглянемо одну цитату з Листів Махатм, це лист №5 від К.Х. до А.О.Хьюма, Амритсар, 1 листопада 1880 р.:
«„Керувати” вами ми не згодні. Які б великі не були наші можливості, ми можемо лише обіцяти, що повною мірою віддамо вам за заслугами…
Людський мозок - невичерпний генератор найвитонченішої космічної сили, яку він виробляє з низької, грубої енергії Природи; вищий Адепт робить себе центром, випромінюючим потенційні можливості, які эон-за-эоном породжують усі нові взаємозв'язки».
Для тих, кому близька ідея учнівства, хто присвятив себе безкорисливому служінню загальному благу, захисту природи та слабших за себе, духовному відродженню людства, ніколи не чекає від свого Учителя вказівок, і водночас має безліч підтверджень того, яким казковим та чарівним способом інколи з’являються можливості та розв’язуються складні заплутані ситуації, щоб направити події у бік найсприятливішого результату. Але він не завжди схильний акцентувати на цьому увагу і поширювати таку інформацію, більше того, він також не схильний приписувати собі отримані позитивні результати докладених зусиль. Незаперечним для співробітника Світла є той факт, що прийняття відповідальності відкриває нові можливості. І тепер ми навіть здогадуємося, з якого джерела можуть надходити такі можливості, якщо продемонстровані чисті і високі наміри служіння.
Тепер давайте наблизимося до наших сьогоднішніх реалій. 12 серпня 2019 р., на 188-й день народження Олени Блаватської, Теософське товариство в Україні отримало статус Національної секції, найвищій статус у цій всесвітній організації. Наче нічого не змінилося, ми продовжуємо працювати, як працювали і раніше, кожний на своєму місці. А насправді змінилося дуже багато. Ми можемо розглядати цю подію як відкриття нового вікна можливостей, на більш високому рівні служіння людям через співпрацю з творчими проявами Істини, Добра і Краси. Але це вікно можливостей стане служити нам тільки у тому випадку, якщо ми усвідомимо і приймемо свій новий рівень відповідальності, відповідальності за всі свої життєві прояви, за майбутнє Теософського товариства, за духовне відродження людства, за долю нашої планети. Давайте ж будемо відповідальними і усвідомленими, будемо уважними і не упустимо цих чудових можливостей. А втілювати їх у життя ми зможемо, лише об’єднавши свої зусилля як одна сім’я, як брати і сестри. Це надасть нам радості буття, відчуття щастя, Єдності і героїчного ентузіазму!
