13.06.2018 17:45

Громади як один з механізмів практичної реалізації ідеї Братерства, проголошеної О.П. Блаватською

Автор:  М. Плотнікова, кандидат економічних наук, Житомир
Коли людина була створена, вона нагадувала хмарку (мова йде про Першу Корінну Расу). Знаходячись у ефірному стані рівень її свідомості був настільки низький, що він був подібний до рослинного і не міг повноцінно розвиватися. 

Така людина за своєю суттю залишалася твариною, так як у неї були відсутні розум та ментальне тіло.

Тоді була здійснена велика жертва. Сім Великих Духів, які пройшли етапи еволюції рівні людському в минулих манвантарах, зійшли на Землю та дали частину себе мільйонам душ людей. Кожна особа отримала в середину себе частину Високої Душі, яка стала його внутрішнім вчителем. Й людина постійно вимушена боротися зі своєю тваринною природою, постійно прагнути до Духа. Коли тварина буде втихомирена, людина буде подібною Богові. Іскра розуму, що горить у храмі кожної людини сприятиме тому, що тлінна людина повинна поступитися місцем нетлінній. Для загоряння цієї іскри дається Вчення, даються настанови. Іскра та полум’я в людині не дадуть спокою, до тих пір поки плотський розум не поступиться місцем божественному розуму. І коли це відбудеться людина отримає можливість єднання зі своєю високою частиною – з Творцем цього Всесвіту.

В ті часи, коли людство ще було вільним від карми, створеної через зловживання свободою волі на Землі царили блаженні часи Золотого віку («Поділ історії людства на періоди, які індуси називають сатья, трета, двапара і калі югами, а греки «золотим, срібним, мідним і залізним століттями», не є вигадкою. Ми бачимо одне і теж у літературі різних народів»). «Як тільки ментальне око людини відкрилося для пізнання, Третя Раса відчула свою єдність з вічно-сущіим, але також вічно-незбагненним й невидимим Всім, Єдиним Всесвітнім Божеством. Кожен, будучи обдарованим божественними силами і, відчуваючи в собі самому свого внутрішнього Бога, усвідомлював, що за природою він Боголюдина, хоча й тварина за своєю фізичною суттю)».

В ті часи Божественні наставники людства мали можливість знаходитись на Землі та навчати людей безпосередньо, даючи їм знання та навички. «Це був «Золотий вік» тих давніх часів, Вік, коли Боги ходили по Землі та вільно спілкувалися зі смертними». Коли цей вік закінчився, Боги віддалилися – тобто, стали невидимими – і подальші покоління почали поклонятися їх царствам – Стихіям»).

«…на початку Знання (Відья) було загальним надбанням, і воно царило повсюди протягом Золотого віку (Сатья юга)». Як зазначає коментар «В ті дні блаженства і чистоти люди ще не створили зла, бо за своєю натурою вони були більше Богоподібними, ніж людиноподібними».

Враховуючи, що «Карма як Закон відновлення справедливості, який завжди прагне відновити порушену рівновагу у фізичному світі і гармонію у світі моралі», що «завжди діє для відновлення Гармонії та збереження балансу рівноваги, завдяки яким і існує Всесвіт», то варто давати світу, те що розраховуєш отримати від нього («Теософи кажуть, що «Добро» та «Гармонія», «Зло» та «Дисгармонія» – синоніми. …єдина і страшна причина обурення Гармонії – це егоїзм в тій чи іншій формі. Отже, Карма повертає кожній людині, фактично, його наслідки власних дій незалежно від їх моральної властивості; але, оскільки він отримує належні йому наслідки повною мірою, то очевидно, що він буде змушений спокутувати всі ті страждання, які він викликав, так само як він буде в радості й достатку зривати плоди щастя і гармонії, які він допоміг виростити»).

Розкрита О.П. Блаватською перспектива теософського товариства, яка «залежатиме від ступеня самопожертви, щирості, відданості та, нарешті… від обсягу знань… здібності неупередженого і ясного судження… (виродження в секту раніше відбувалося внаслідок встановлення жорстких догматів, що спонукали до непомітної втрати життєвої енергії, яку може надавати лише жива істина). … у двадцятому столітті теософське товариство поступово впливатиме та поширюватиме на величезні маси думаючих і розумних людей свої широкі та благородні погляд на Релігію, Обов’язки, Людинолюбство… Розумовий та психічний розвиток людини відбуватиметься в гармонії з її моральним вдосконаленням, у той час як його матеріальне оточення буде відображати світ і братську добру волю, яка пануватиме в його свідомості, замість чвар і боротьби, що всюди навколо нас сьогодні».

В пророцтві Олени Петрівни  зазначено, що «Наближається день, коли світ отримає докази того, що тільки … перебуваючи в гармонії з природою … все … може бути пізнане», «…людська думка повинна вносити сенс у Всесвіт і розумну гармонію – в його цілісність…», «розумний Всесвіт і діяльність Сил, що працюють в ньому гармонійно і розумно, і … моє «Я» — це не продукт хімічних і гістологічних елементів, але втілення загального універсального Розуму… діючого за допомогою вільної волі і свідомості». Саме такими є родові поселення, де відносини формуються на основі єдності світогляду, добровільності та партнерства, гармонії з Природою. Розвиток кооперації та публічного управління є запорукою не лише участі та служіння кожного спільній справі «удосконалення середовища існування», але й є «проривом у духовному розвитку» через становлення «згуртованої групи людей», які є базисом «організації, яка прибере механічні матеріальні перешкоди з шляху» розвитку «в двадцять першому сторіччі земля буде небом порівняно з тим, що є тепер! (на період життя О.П. Блаватської)».

В розумінні Олени Петрівни «Природа – це загальна сума явищ, що існують навколо нас; поєднання причин і наслідків у світі матерії, що утворює Всесвіт». Це «БОЖЕСТВО ні в раю, ні на якомусь особливому дереві, будівлі або горі: воно скрізь, у кожному атомі, як видимого, так і невидимого Космосу, всередині, зовні і навколо кожного невидимого атома і подільної молекули, оскільки ВОНО – це містична сила еволюції та інволюції, всюдисуща, всемогутня і навіть всезнаюча творча потенція».

Люди, які вже пішли шляхом розвитку родових поселень та родових садиб в Україні, прагнучи гармонії з Природою формують свою малу Батьківщину, навчаючись від живих думок Творця, зростаючи, примножуючи добробут країни та планети в цілому. Мешканці родових поселень своїми діями реалізують такі цілі теософського товариства як всесвітнє братерство та вивчення прихованих таємниць природи. «Сприяти «утворенню корисного Братерства Людей, де всі стануть співробітниками Природи… справжнє Всесвітнє Братерство (громада)», що за твердженням половника Генрі Стила Олькота є практичністю та ефективністю теософського вчення» [6, с. 7]. Вивчення ними народних звичаїв, фольклору, історико-культурної спадщини сприяє практиці усвідомлення свої цілісної сутності зі світом («Фольклор та народні традиції, хоча часом і дивні, будучи, тим не менш, ретельно вивченими, можуть привести до відкриття давно втрачених, але важливих таємниць Природи»).

Підтримуючи світогляд багатьох людей, що наразі прокидаються після тисячолітньої темряви, хочеться сказати словами житомирської поетеси Оксани Мулик:

Кожна рослина, кожна тварина

В тілі планети маленька частина.

Нищимо ми – і хворіє Земля:

Звідки тайфун? Землетрус звідкіля?

 

Гордо зазначу у графах анкети:

«Я є клітина Живої Планети!».

І щоб минули страшної біди,

Буду здоров’я її берегти.

 

Кожне життя є важливим і значним:

Буду уважним, терпимим й обачним,

Жодних страждань не завдам, не уб’ю,

Матір – Планета, тебе я люблю!.

 

І кожною свою справою підтверджувати свої слова.

 

 

Переглянуто разів
Розділ: Статті

КАЛЕНДАР ПОДІЙ:

« Март 2024 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

ПУБЛІКАЦІЇ:

Всі публікації