08.10.2019 18:47

Третя мета

Автор:  Тім Бойд
З часів створення Теософського Товариства (ТТ) у навколишньому світі пройшли значні зміни. Для кожної двадцятирічної, а можливо й молодшої людини, цей світ значно відрізняється від того світу, в якому зростали їх батьки. Наприклад, у часи моєї молодості, в мене було три, або й чотири сотні музичних альбомів, вінілових дисків, які на протязі сотні років були засобом, яким люди могли насолодитись музикою вдома. Моя дочка і будь-хто з її однолітків, не мав досвіду використання магнітофонів, або прослуховування музики застарілими сьогодні засобами. 

Навіть звуки, які є невід’ємною частиною сучасної музики, зараз інші. Здебільшого сучасна музика базується на електронних звуках, звуках, які ніколи не існували в природі. Розум молоді формується та піддається впливу тих сил, яких ніколи не було у світі. Наше спілкування з моніторами комп’ютерів, з різноманітними приладами, що заповнили наше життя, швидкість пересування та комунікації, змінили наші уявлення про час та простір. Як ми бачили на прикладі «Арабської Весни», події, що здавалось би відбуваються у значно віддалених регіонах, мали негайний відклик у всьому світі. Повстання у Лівії викликають зростання цін на нафту в Чикаго, Делі та Токіо. Хтось чихне у літаку в Сінгапурі і епідемія потрапляє до Торонто. Ці нові обставини спричиняють значні проблеми у всьому світі, але вони також і надають значні можливості. 

Софоклу, мудрому Грецькому філософу, належить видатне висловлювання: «Ніщо велике не приходе у цей світ без причини». Карл Юнг виклав цю ж ідею дещо іншими словами: «Де є світло, є й тінь».

У зовнішньому світі відбулись значні і суттєві зміни, у той же час, якщо поглянути у наш внутрішній світ, то ми побачимо, що наші проблеми залишаються тими ж самими на протязі тисячоліть – відчуття ізольованості, переконаність, що усі ми окремі і не поєднані одне з одним та із зовнішнім світом. У 2008 році вперше в історії людства світ став урбаністичним. У попередні часи такі міста як Сан-Пауло, Токіо, Каїр, Бейджин, Мехіко, та інші з населенням більше дванадцяти мільйонів мешканців, не можливо було собі навіть уявити, але зараз ця тенденція розповсюджується в усьому світі. З такою кількістю людей, зібраних разом в одному місці, задавалось би що створюються ідеальні умови для співіснування і братерства. Але тим не менш, ми знаходимо зовсім протилежне: у змішанні мільйонів споріднених душ зростає відчуття роз’єднаності, люди відчувають себе виключно самотніми. Самотність стає епідемією. Цьому сприяють внутрішні умови. Коли мріємо змінитись аби відповідати часу, нам потрібно пам’ятати, що завжди змінюються і часи, що потребує від нас урахування цих зовнішніх змін.

Третьою метою ТТ є дослідження нез’ясовних сил Природи і сил, прихованих в людині. На протязі всієї історії товариства ця мета тлумачилась по різному. Найчастіше ці сили розглядались як фізичні сили, що так і є, але суттєвість цих сил набагато глибша.

Прямий зв’язок МТТ з фізичними феноменами, його початкове поєднання зі спіритуалістичним рухом, не мають нічого спільного з актуальною причиню створення Товариства.

Коли Олена Петрівна Блаватська (ОПБ) прибула до Америки, їй були надані інструкції згідно яких, то  було найсприятливіше місце і час для створення новітнього руху. Вона писала, що приїхавши до Америки вона почувала себе як Ісламіст, що приїхав до Мекки – не тому, що це було якимось чином пов’язане з американською демократією, або історією, а тому, що в Америці розквітав спіритуалізм.

Сьогодні нам навіть складно уявити об’єм та зміст феноменів, які супроводжували спіритуалістичний рух наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя. Починаючи приблизно з 1850 року з’явилось багато людей, що стверджували, нібито вони спілкуються з померлими. Це було не просто спілкуванням, а феєричним феноменом, який створився навколо медіумів, які ніби то спілкувались з «духами». Під час сеансу нізвідкіль з’являлися люди та якісь предмети, чулись звуки та голоси, матеріалізувались та левітували предмети.

Ці феномени були настільки значними і поширеними, що вони стали постійним предметом новин, за якими ганялись репортери усіх відомих газет США. Кожен день публікувались історії про духи та матеріалізацію. Саме це надавало ОПБ деякого оптимізму, бо вона розумілась у спіритуалізмі, що він із себе уявляв, і чим не був. Всередині самого спіритуалістичного руху природа цього феномену не була пойнятою, і відсутність розуміння породжувала фантазії навколо фактів.

Вона відчувала, що якщо увага суспільства зосереджена на зовні незрозумілих феноменах, то цей рух, де тільки його можливо було б започаткувати, міг бути використаним для привернення уваги спільноти до Позачасової Мудрості в якій тільки і можливо знайти пояснення.

ОПБ попрямувала до ферми Едді у Вермонті, де вона познайомилась з полковником Олькоттом, який відвідував сеанси у якості журналіста. Олькотт був фаховим дослідником. В часи Американської Громадянської Війни він отримав звання полковника за розслідування корупції на вищих рівнях ланцюга військових постачань. Незважаючи на постійні смертельні ризики, він наполягав на виявленні кримінальних хабарників, та на підтвердженні того, що їх засуджено і відправлено за грати.

Коли люди такого складу розуму бачать початок спіритуалістичних феноменів вони не тільки сприймають їх за реальні феномени, але й відчувають, що вони мають стати предметом ретельних досліджень. Для медіумів Олькотт був справжньою проблемою – він робив описи обладнання аби виключити випадки шахрайства та з’ясувати, що ж в дійсності відбувається. Запрошував наглядачів, аби виявити обман. Коли вони зустрілись з ОПБ, то між ними одразу виникли дружні стосунки і налагодилась співпраця, що супроводжувало їх усе життя.

Реальні можливості для формування Теософського Товариства з’явились, коли вони повернулись до Нью-Йорку з Ферми Едді. До Блаватської та Олькотта приходило багато людей послухати їх нескінченні історії про дивовижні краї та пригоди. У ОПБ була звичка не просто розповідати про якісь окультні дива, але й демонструвати деякі феномени на підтвердження її слів. Кожен, хто проводив біля неї деякий час, неодмінно ставав свідком левітації, матеріалізації предметів, передбачливих висловлювань, та багатьох інших «надприродних» феноменів.

Одним з найбільш загальних феноменів була поява якихось звуків із столів, стін, підлоги, та таке інше. Одного разу її відвідала людина, яка мала сумніви щодо усього побаченого та почутого, вважаючи все це якимось трюком, і щоб спростувати ті сумніви, вона викликала появу звуків розбитого скла в його окулярах.

Задовго до того біля неї зібралась група людей, що цікавились цими темами. Одним з них був чоловік, який мав добрі знання про магічну практику Стародавнього Єгипту. У якийсь момент його попросили надати промову щодо цієї теми. Після тієї промови присутні захотіли дізнатись більше.  Він погодився прочитати ще одну лекцію під час якої він мав намір матеріалізувати духів з Єгипетської магії, та навчити тому, як контролювати тих духів. Під час цієї бесіди хтось запропонував створити товариство задля вивчення подібних явищ.

Це був той момент у який вперше виникла та сформувалась ідея створення ТТ. Таким чином, у цьому сенсі створення Товариства має глибоке коріння у його Третій Меті. Ідея, яка закладена у цю Мету, стала як ніколи актуальною у теперішні часи, та досліджується багатьма закладами – ідея, що в усіх нас сплять різноманітні сили, про які ми не маємо уяви. Відповідно, завдяки легшому осмисленню, наша увага тяжіє зосередитись на фізичних силах.

Найчастіше всередині ТТ постає питання – чому ми не робимо більше задля культивації телепатії та інших фізичних можливостей? Це питання зазвичай постає у зв’язку з припущенням, що наявність фізичних можливостей є ознакою просунутості, або духовного зростання. Але те, що кішки та собаки мають якісь телепатичні здібності, або мають кращі за наші можливості зору, що дозволяє їм бачити те, що не бачимо ми, ні чого не варте.  Досі ще ні хто не вважав, що кіт є більш просунутим, ніж людина, бо фізичні можливості не є показником рівня розвитку.

Відомий лектор та письменник Джефрі Ходсон написав багато книг. Багато із написаного ним має відношення до його власних спостережень надзвичайного. Він не був народжений надчутливим, як деякі люди. Його надчутливість пробудилась в ньому з часом. Він описує той момент, коли він вперше це відчув. У той момент він знаходився дома надвечір і його невеличкий песик у сусідній кімнаті почав гавкати на когось. Ходсон піднявся, аби подивитись на кого там гавкає собака. Він пішов у сусідню кімнату подивитись. Спочатку він ні чого не побачив там, куди гавкала собака, але згодом помітив обриси, а потім і чіткі форми одного з маленьких створінь, на кшталт казкових фей. Згодом його надзвичайні здібності значно зросли, але то був перший випадок, коли він побачив щось подібне у звичайному стані, а не у сні.

Інколи фізично ми набагато дошкульніші ніж вважаємо. Кожен свого часу раптово відчував щось казкове, або сумне, або надихаюче під час звичайних прогулянок на природі. У Північній Кароліні є ліс де зростають найбільші та найстаріші дерева на планеті. Завжди, коли хтось гуляє біля тих дерев, у нього з’являється одне й те ж відчуття. Незалежно від того чутлива людина, чи ні, має вона духовний досвід, чи ні, трапляється те й саме -  при наближенні до тих дерев кожен починає розмовляти тихіше, дихати глибше. Почуття казковості відчувають і дорослі і діти однаково. Там присутнє щось невидиме більшістю, але відчутне кожним, щось таке, що мешкає у тій місцевості.

Одна з речей, про які говорили Ходсон та інші, це постійна присутність Царства Дев – ієрархічного царства розумного життя, мешканці якого зустрічаються нам в літературі спіритичних традиції як ангели - створіння, що дуже близькі до людства, але відокремлені.

Відмінною особливістю людською еволюції вважається наявність свободи волі. Це сприймається як свобода діяти згідно вимогам божественних законів, або навпаки. Коли мова йде про Царство Дев, або про ангелів, то у них такого вибору нема. Всі різноманітні ієрархії у тих царствах підпорядковується божественному порядку речей. Джефрі Ходсон виконав велику роботу, описуючи діяльність ангельських створінь і шляхів нашої можливої співпраці з ними. Потенціал такої співпраці вражаючий, особливо у галузі лікування.

Одним з того, що не підлягає сумніву, коли мова йде про духовне життя, є те, що люба людина, маюча відчайдушне прагнення присвятити себе духовному розкриттю, водночас стає цілителем.  Незалежно від того виявляються у людині надзвичайні фізичні здібності, чи ні – спроможність до целительства потенційно є у кожного.  За допомогою спеціальних цілющих ритуалів, чи без них, одна присутність людини, яка вміє поглиблювати відчуття єдності, відновлює почуття цілісності у кожного, хто знаходиться поряд. У присутності умиротвореної, або натхненної людини, навіть якщо ця людина ні чого не каже, кожен починає відчувати натхнення.  Сама присутність такої людини зцілює інших і атмосферу навколо себе.

В «Листах Махатм» надано поглиблений погляд на Третю Мету. У першому листі від КХ на адресу А.О. Хьюма, Махатма описує процеси, які постійно йдуть довкола нас «Людина постійно заселяє енергетичний потік, який вона утворює у просторі, витворами своїх фантазій, бажань, побуджень та пристрастей; цей потік реагує на будь-який організм, що контактує з ним, і маючи нервову систему, або лише чутливість – реагує пропорційно своїй динамічній інтенсивності… Адепт свідомо розвиває ці форми, інші люди виплескують їх несвідомо».

У тому ж самому листі ми знаходимо подальший опис внутрішньої сторони нашої інколи несвідомої поведінки: « кожна думка людини розвиваючись випромінюється у внутрішній світ і стає активною сутністю, об’єднуючись … з одним із елементалів, так би мовити, з однією із напівсвідомих сил відповідних царств. Вона продовжує жити у якості свідомої сутності, творення людського розуму і тривалість її життя є пропорційним до інтенсивності мозкової роботи, яка її породила. Таким чином добра думка зберігається як активна доброчинна сила, а зла у якості шкідливого демона». Завдяки якості наших думок і почуттів, які мешкають у нашому розумі, ми постійно впливаємо на інших і наше довкілля. Куди б ми не пішли, ми завжди все це несемо з собою.

Ми намагаємося вірити, що Всесвіт підкорюється іншим законам і являє з себе іншу реальність. У наших намаганнях зрозуміти більш поглиблені вчення значну увагу ми придаємо тому, що має назву Герметичної Аксіоми: «Як зверху, так і знизу, як всередині, так і зовні». У натуральному світі, якщо ми поставимо глечик з медом за дверима, його аромат, та смак притягне до себе деяких комах та птахів. Якщо ж ми виставимо непотріб, то він притягне до себе зовсім інших створінь. Ми це знаємо, але за якихось підстав не прикладаємо це фундаментальне розуміння до внутрішніх світів. Темні, злобні, або депресивні думки становлять із себе їжу, або поживне середовище у якому існують інші життєві форми. Знаємо ми, чи ні, подобається нам, чи ні, час від часу ми притягуємо та годуємо різноманітні життєві формі.

Коли я ще був малюком, влітку ми часто їздили в Каліфорнію до моєї бабусі та дідуся. Одного разу надвечір до нашого подвір’я прибилась безхатня собака. Вона нам дуже сподобалась і деякий час ми грали з нею. Мій дідусь сказав: «Не давайте їй нічого їсти, бо тоді вона від нас нікуди не піде». Але песик був дуже гарний і ми не послухались дідуся. Ми дали собачці невеликий шматочок м’яса перед тим, як пішли лягати спати. Усю ніч те маленьке створіння залишалось на нашому подвір’ї і скиглило, випрошуючи ще їжі. Так виходить, що усі, кого ми годуємо повертаються знову і знову, стукаючи у двері та просячи продовження того, що ми вже почали. Не буває пустоти, не буває місця вільного від розумних життєвих форм, видимих або невидимих.

Однією з ідей культивації медитативних практик є те, що коли ми мріємо про покій, або досягаємо його, то ті сутності, які харчуються нашими думками та емоціями, притягуються до нас. Коли ми думаємо та практикуємо милосердя, навкруги нас збираються ті сутності, під впливом вібрацій яких інші сутності з нижчих світів не можуть прижитись біля нас.

Є такий феномен, що асоціюється з природними явищами. Коли зі штучних супутників фотографуються урагани, то видно, що вони мають злагоджену структуру активності яка сягає сотень кілометрів. Одним із помітних феноменів є те, що по краям цього урагану формуються осередки інших маленьких ураганів – торнадо, які мають значну силу. Ми могли б казати, що ці маленькі «сили», формуються у присутності більш «великої» сили.

В поемі Роберта Бровінга є така фраза, що ми маємо осягати більше, ніж можемо обхватити, бо інакше навіщо існують небеса. Наше духовне життя - це процес досягнення великого бачення Єдності, що завжди має бути за межам нашого обхвату. Тим не менш, процес наближення до більшого обов’язково включає в себе менше. Ліс і вміщує в себе і перевершує дерево.  

У Біблії є такий вираз: «У Ньому (Творці) ми живимо, рухаємось, та маємо все наше єство». Кожен аспект нашого досвіду є проява божественності; єдина річ, що утримує нас від свідомого досвіду, є наше невігластво. З кожним подихом, з кожною думкою ми стаємо свідками і переживаємо всюдисущу божественну свідомість, але ми цього не усвідомлюємо . Вищі сили, які знаходяться у латентному стані в нас, є сили миру, милосердя, покою, добра, гармонії, щедрості, та таке інше.

У міфології духовної традиції протягом віків мають місце міфи, у яких йдеться саме про такі речі. Є чудова притча у Біблії, у якій Ісус розмовляє з багатьма людьми і надвечір він, та його учні сідають у човен аби переплисти на інший берег. Коли човен починає плисти Ісус засинає. Коли човен досяг середини вод, почався великий шторм і учні почали боятись, що човен перекинеться і усі вони загинуть. У той момент, коли почуття страху охопило їх найбільше, вони почали кричати і Христос, який спав, прокинувся і сказав такі слова: «Спокійно! Вгамуйтесь!» і води вгамувались, шторм затих.

Як і усі дійсно повчальні історії, це є описом нашого життя, не християнським, не буддійським, або  індуїстським описом. Кожен з нас знаходиться на шляху посеред вод думок та емоцій і кожен має багато якостей, відтворених образами учнів різноманітного розумового складу. Усі вони добрі, але без інформативної присутності Христа вони стають роз’єднаними і боязкими. Вищі принципи, які закладені в кожному із нас, є принципами Христа, Атмана. Поки вони сплять ми підвладні всім хвилям життя, але якщо ми пробуджуємо їх в нас, то для усіх життєвих негараздів і оточуючих нас людей, слова одні – «Спокійно! Вгамуйтесь!»

Вивчаючи нез’ясовані закони природи і сили, які сховані в нас, ми зіштовхуємось з вибором. Ми постійно маємо робити вибір на що більше звертати увагу, яким чином ми будемо «заселяти енергетичний потік, який ми утворюємо у просторі». Наполегливе зосередження на фізичних відчуттях викличе їх пробудження на якомусь рівні. Увага на Вчителях, на Христі, на всюди присутньому Атмані пробуджує більш поглибленні латентні сили в нас. Не зважаючи на те, що ми обираємо, ми отримуємо результати і створюємо карму. У якості практичної поради нам рекомендують «спочатку знайти небесне царство» і решта відкриється нашій свідомості. Ми маємо продовжувати прагнути вищого, що незрівнянно більше, ніж ми можемо обхватити.

Переклад Л. Кеденко

Переглянуто разів
Розділ: Переклади

КАЛЕНДАР ПОДІЙ:

« Октябрь 2020 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31  

ПУБЛІКАЦІЇ:

Всі публікації