02.12.2017 19:15

НАРИСИ З ІСТОРІЇ ТЕОСОФСЬКОГО ТОВАРИСТВА СПОГАДИ ПРО ЕЗОТЕРИЧНУ СЕКЦІЮ, ДІАГРАМУ МЕДИТАЦІЇ, Е. Т. СТАРДІ ТА НОРБУРТОН ХОЛ

Автор:  Джанет Холт та Колін Бойз
Езотерична секція у Теософському товаристві… це група, що була вперше створена в кінці 1888 р. під керівництвом Вчителів, завдяки співза-сновнику У. К. Джаджу, для тих, хто бажав більш глибокого і практичного опанування вченням Теософіі.   

“Потреба в цьому відчувалася скрізь. Виходячи з того, що я не мала змоги видати багато чого публічно (у “Люцифері” або у “Таємній доктрині”), але давні і треновані члени мають оволодіти пев-ними речами з окультизму… формування такої секції було потрібно з усіх сторін. …якщо з майже сотні (109) теософів, що склали присягу, я зможу направити на справжній шлях до Істини хоча б пів-дюжини, - я помру спокійно. Багато покликаних, та мало обраних. Я можу лише вказати дорогу тим, чиї очі відкриті до істини, чиї душі сповнені безкорисливості, доброчинності та любові до всього творіння, і хто думає про себе в останню чергу” (з листа О. П. Б. до д-ра Д. Д. Бука у США).

Журнал Теософського товариства “Люцифер”, у номері за жовтень 1888 р., презентував Езоте-ричну секцію та запросив тих, хто бажає приєднатися до неї, написати м-м Блаватській. Вона потім визначить іх придатність, “вивчаючи іх аури та фотографії”. “Люцифер” також надрукував статтю про значення присяги, яку приймають при вступі. За цим послідувало шість езотеричних Інструкцій, як вони стали згодом відомі, а тоді вони були таємними. Оскільки секція була всесвітня, то зустрічі не проводилися, а учбові матеріали розсилалися поштою. 

О. П. Б. зазнала чимало проблем з цією Секцією завдяки своєму характеру – в основному через те, що люди були не в змозі виконати високі стандарти присяги, яку вони прийняли. Отже було розі-слано лише три Інструкції до її смерті 8 травня 1891 року. Решта три були з'єднані з нотатками для членів Внутрішньої групи. Укладач Повного зібрання творів Борис Цирков зауважує: “Текст, що був нам наданий, містить багато невідповідностей”. Номери IV  та V  були віднесені до 1891 року, а VI – пізніше, у 1901р. до “Східної школи Теософіі” у Нью-Йорку. У деяких випадках Секція посилалася таким чином  на саму себе, був випадок твердження про підтримку О. П. Б., заявлену Радою Британ-ської ЕС невдовзі після її смерті. 

Переважна частина Інструкцій знаходиться у ІІІ томі ТД (який був виданий у 1897 році і скла-дений Анні Безант з рукописів О. П. Б.). Ці частини мають назву “Деякі статті про відношення окуль-тноі філософії до життя”, вони були надруковані задля попередження невірних тлумачень тими, хто хотів завдати шкоди ТТ. 

Інструкції I-V, включаючи матеріали про утворення Секції та листи, що супроводжували Ін-струкції, можна знайти на стор. 477-713 Повного зібрання творів (англ. мовою). 

Інструкції І-ІІІ “Нотатки про деякі усні традиції”, а також інші матеріали надруковано у “Езотеричних інструкціях О. П. Блаватськоі” під ред. М. Гомеса (англ. мовою).

Внутрішня група…

…була внутрішнім колом Езотеричноі секції. Одна з її членів, Аліса Л. Клізер, розповідає: “Во-на (О. П. Б.) обрала шість чоловіків і шість жінок зі своїх найбільш відданих співробітників та сформувала з них Внутрішню групу, пов'язану більш священної присягою” (А. Клізер, “О. П. Блаватська, її життя та праця задля людства”, стор. 68, англ. мовою).

Вони зустрічалися щотижня, між 20 серпня 1890 р. та 22 квітня 1891 р., у спеціально відведеній для цього кімнаті у будинку, де на той час проживала О. П. Б. і де була штаб-квартира Товариства – Авеню Роуд, 19, Лондон.  О. П. Б. формально не готувала свої нотатки, але кожний член мав принес-ти зошит з переліком тем, про які він хотів би поговорити з нею. Ці записи збиралися і друкувалися для кожного з них. 

Анні Безант була членом групи та за місяць до смерті О. П. Б. була призначена “Головним сек-ретарем Внутрішньої групи Езотеричноі секції та записувачем Вчення”. Деякі з цих нотатків з'яви-лись потім як Інструкції IV, V та VI. Зустрічі припинилися після смерті О. П. Б. 

Історія Діаграми

Одним з шести чоловіків Внутрішньої групи був Е.Т. Старді, і це було на одній з зустрічей, ко-ли О. П. Б. продиктувала для нього Діаграму медитації. Або можливо це було у попередні дні зібрань 1887 року. Як би там не було, Шпіренбург розповідає: “Ця Діаграма не була включена до офіційних матеріалів Внутрішньої групи. Серед її одержувачів був Е. Т. Старої, один з членів ВГ. Ймовірно, Ді-аграма була частиною і складовою езотеричних інструкцій О.П.Б. З метою цілісності публікуємо її тут” (“Вчення Внутрішньої групи О. П. Блаватськоі”, зібрано і анонсовано Хенком Шпіренбургом, 2-е видання, Поінт Лома, Каліфорнія, 1995, англ. мовою).

Єдине посилання на її вік прийшло до нас з короткого листа, що його Е. Т. Старді написав до свого друга Хрістіана Хемфрі 14 серпня 1942 року, коли йому було десь 82 роки. У записі, що супро-воджує надіслану Діаграму, читаємо: “Надсилаю з цим листом копію діаграми медитації, яку зробле-но під керівництвом О. П. Б. більше п'ятдесяти років тому, сподіваючись, що вона може бути корис-ною нашим членам”. Сама Діаграма, як вона відтворена у листі, була написана на лінованому папері, що був зклеєний і мав розмір 53 см завширшки і 22,6 см заввишки. 

Вперше вона була надрукована у “Канадському Теософі” у березні 1943 р., а після цього у “Тео-софі” за січень 1968 р. Тран-Ті-Кім-Деу у своїй лекції 2016 року так говорить про це: “Це нагадує ма-ленький подарунок, який загубилася у величезному спадку О. П. Б. Тим не менш, уважне слідування Діаграмі дає можливість переконатися в тому, що це безцінна карта, призначена вести тих, хто щиро прагне”.

Е. Т. Старді (1860-1957)

Едуард Торонто Старді став одним з перших членом ТТ у Новій Зеландіі. За цим послідували подорожі до Адьяру, Північного-Східної Індіі та до Цейлону. Він вперше зустрів О. П. Блаватську у Лондоні, у 1887 році, У. К. Джаджа у Нью-Йорку, у 1888 році. Потім він повернувся до Нової Зелан-діі, де допомагав у створенні там першої Ложі (листопад 1888). Місяцем пізніше він переїхав до Анг-лії, де залишився на декілька років, став учнем О. П. Блаватськоі. Перебуваючи у складі ЕС, він був запрошений стати членом ВГ у серпні 1890 р. “Гадаю, я був найбільш скептичним з усіх членів Вн. Гр. О. П. Б.”- написав про себе він через багато років. Тим не менш, він прийшов до віри у О. П. Б. та Вчителів як у “конкретних індивідуальностей”, а не тільки як у ідеалів (з листа до Бориса Циркова, 18.04.1947). На нього справили великий вплив вчення Веданти та Буддизму, зустріч зі Свамі Вівека-нандою у 1885 р. та подальша робота з ним над англійським перекладом Бхакті афоризмів Наради. 

Дещо нам відомо з життя Е. Т. Старді від письменника Лафкадіо Херна (Койзумі Якумо), який  у квітні 1898 р. написав: “Я зустрів цілковито екстраординарну людину… Його ім'я було Е. Т. Старді. Він жив в Індії – роками в Гімалаях – вивчаючи східну філософію; готельні делікатеси не будуть йо-му в нагоді, бо він вегетаріанець… Поза сумнівом, він є найбільш незвичайною особою з усіх, кого я зустрічав у Японії. Являв собою людину незалежну, сильну, культурно розвинуту, мав нерухомість у Новій Зеландіі та десь іще, добровільно оселився в Гімалаях, серед індуським пілігримів та аскетів – у пошуках невимовного та вічного. Одначе він не є простим теософом або спірітуалістом. Я не був дуже близьким з ним – він має таку суто англійську рису не наближуватись до фамільярних стосун-ків з людьми, але мені здається, ми стали би добрими друзями, якби жили в одному місті. Він сказав мені декілька речей, які я ніколи не забуду, - дуже важливих речей”.

Він повернувся до Англії та оселився у Норбуртон Холі. У 1947 році він написав: “Я останній з усієї її Внутрішньої групи. Я прожив життя відлюдника, бо мої контакти з зовнішнім світом були майже виключно через листування”. Він відійшов з миром у березні 1957 року, у віці 97 років. 

Норбуртон Хол…

…будинок з написом “Немає релігії вищої за істину”, викарбуваним на камінній дошці. 

Е.Т. Старді купив цей будинок та фермерські споруди у 1901 р. Він вивчав санскрит та цікавився філософією і теософією. Разом з Філіпом Старді, своїм двоюрідним братом, він перебудував маєток у художньому та графічному стилі, який включав дерев'яні панелі, мозаїку, внутрішні вікна та різьблення камінів і сходів. Едуард Торонто охрестив свій новий будинок Норбуртон можливо через те, що він знаходився у північній (North) частині поселення. Він прожив у цьому будинку майже п'ятдесят років, опікуючись сім'єю – він мав доньку Дороті Мей та сина Амб-роза.  

Сьогодні головна зала, в якій стоїть фортепіано, використовується місцевими мешканцями під-час музичних фестивалів. Облицьований камінням камін має дату, 1906 рік, та викарбуваний напис на санскриті, який є девізом теософів і у перекладі означає: “Немає релігії вищої за істину”. Далі йде їдальня з багатьма художніми та графічними деталями, камін тут прикрашений зміями, що теж є ва-жливим теософський символом. 

Сьогодні Норбуртон Хол можна орендувати як котедж для проживання та проведення свят. 

Журнал “Інсайт”, лютий 2017. 

Переклад Світлана Гавриленко 

 

Переглянуто разів
Розділ: Переклади
Ще з цієї категорії: « ВАЖНОСТЬ ЦЕНТРА

КАЛЕНДАР ПОДІЙ:

« Декабрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

ПУБЛІКАЦІЇ:

Всі публікації