В цілому членами ТТ Відділення надіслано 3500 грн. до Фонду «Повернись живим». Найбільший внесок зробила Любов Ігорівна Нургалєєва. 

З появою в місті перших біженців активувалася робота по їх розміщенню. Неодноразово Людмила Василівна Передерій разом зі своїми дочками Іриною та Вікторією брала участь в обладнанні місць в школі та реабілітаційному центрі Кропивницького для надання притулку громадянам з різних міст України. 

Декілька разів Раїса Калашнікова та її дочка Анна віддавали свої квартири біженцям з Харкова. Сама Раїса Михайлівна опікує з першого дня і до цього часу двох жінок (одна з яких була вагітна). Вона познайомила їх з теософським вченням, засновниками ТТ Оленою Петрівною Блаватською та Генрі Стіл Олькоттом, роботою відділення «Лайя» та його Сайтом, посприяла отриманню ними художньої літератури в Обласній Універсальній Науковій бібліотеці імені Д. І. Чижевського, а також наблизила до щоденної Медитації.

Зараз разом з ними ми всі радіємо появі на світ нового громадянина України – Михайлика, який в майбутньому має визнати місто Кропивницький своєю маленькою Батьківщиною. 

Впродовж всього воєнного періоду нас не покидала думка, як і чим допомогти тим, хто постраждав у цій запеклій війні. І відповідь прийшла. Нам стало відомо, що в медичних закладах обласного центру знаходяться на лікуванні воїни з різних міст України. Разом з тим, ми також знали, що завітати у будь-яку лікарню не просто, бо туди не пускають. Та Вищі Сили допомогли: нам вдалося знайти контакт з організатором однієї волонтерської групи священиком Греко-Католицької церкви отцем Іваном. І він відгукнувся на наше прохання – приєднав до неї члена нашої теософської групи Раїсу Калашнікову. Одночасно до цієї справи долучилися член ТТ Любов Нургалєєва, друзі з кола теософського оточення Олена Резніченко, Наталя Мединська, Надія Рязанова. Кожен зробив свій особистий внесок в цю благородну справу і, як наслідок, ми не один раз відвідали воїнів двох відділень обласної лікарні, встановили через Володимира Бурду з Львівської області тісні стосунки з його товаришами по палаті 369 щелепно-лицевого відділення лікарні й допомогли чим могли, щоб підняти їх настрій та прискорити одужання.

З першого дня війни на Вахті Служіння незмінно стоїть член ТТ Лариса Петрівна Шелест. Щоразу, як тільки вона йде до магазину для власних потреб, а це буває 5-6 разів на місяць, не забуває поповнювати «волонтерську корзинку» для учасників Територіальної оборони. Поряд з нею майже завжди можна побачити члена ТТ Галину Євгеніївну Цапенко, як вірного, надійного друга і помічника.  

Зараз члени ТТ відділення «Лайя», як Єдине Ціле, продовжують тримати ВАХТУ СЛУЖІННЯ.

Раїса Калашнікова