Теософія О. П. Блаватської з позиції теорії спіральної динаміки

Автор:  Ганна Суріна
Метою нашої доповіді є розгляд ролі та місця теософії, відповідно до основних її характеристик,  наданих О. П. Блаватською, а також зіставлення цих характеристик із однією з сучасних ціннісних концепцій, відомою під назвою «спіральна динаміка».

Згідно з О. П. Блаватською теософія не є релігією, а є Божественним знанням або наукою, мета якої – «примирити всі релігії, секти й науки загальною системою етики, заснованою на вічних істинах» [1, с. 24]. Отже, теософія має «затверджувати етику, очищувати душу» [1, с. 28].

Засноване О. П. Блаватською у 1875 році Теософське Товариство (далі – ТТ)  проголошувало, що бути теософом може людина будь-якого віросповідання або без певного віросповідання, тому що «теософ – той, хто вчиняє по-теософськи» [1, с. 24], тобто така людина має бути або філантропом, або вченим-дослідником давньої літератури, або дослідником психічних явищ.

В основу діяльності ТТ покладений принцип Всесвітнього Братства, головним правилом якого є «повна відмова від будь-якого індивідуалізму ... стати повним альтруїстом, ніколи не думати про себе, забути власну пихатість і зарозумілість, дбаючи про благо своїх ближніх» [1, с. 25]. 

Відповідно, найважливіші цілі ТТ ведуть до полегшення будь-яких людських страждань, фізичних і моральних [1, с. 28]. Основні ТТ були такими:

·        утворити ядро Всесвітнього Братства Людства, яке буде рівним для всіх, незалежно від раси, кольору шкіри та віросповідання;

·        сприяти дослідженню священних рукописів світових релігій і різних наукових напрямів для того, щоби відновити важливе значення давніх азійських літературних джерел, а саме тих, що належать філософським вченням брахманістів, буддистів і зороастрійців;

·        досліджувати приховані таємниці Природи в усіх аспектах, а також психічні й духовні можливості людини, притаманні лише їй [1, с. 41].

Утворення ТТ саме в 1875 році було надзвичайно доцільним, оскільки «якби ... було би відкладене ще на декілька років, то за цей час половина цивілізованих народів стала би кричущими матеріалістами, а інша половина — антропоморфістами й феноменалістами» [1, с. 38]. Теософія дискутувала з обома крайніми полюсами XIX ст.: матеріалізмом і спіритуалізмом, при цьому останній розглядала як «трансцендентальний матеріалізм» [1, с. 35].

Блаватська проводила певну межу між «теософією» як віковою езотеричною традицією і «теософським товариством», утвореним за її життя. Ця межа була аналогічною розрізненню категорій «абстрактне» і «конкретне»: «між абстрактним ідеалом і його втіленням існує ... істотна різниця» [1, с. 56]. Блаватська стверджувала, що термін «теософія» сягає ще неоплатоників III ст. н. е.. Аммоній Саккас і його послідовники розробили еклектичну теософську систему, мета якої «закарбувати певні великі моральні істини». Аммоній Саккас не залишив писемних творів, його етику записали й пояснили учні: Ориген, Іріней, а також Плотін і Лонгін. Таким чином, «Теософія є старою як світ у своєму вченні та етиці, вона найширша і найусеосяжніша з усіх» [1, с. 17].

Пояснюючи різницю між теософією і ТТ, Блаватська використовувала такі метафори: сонця й комети, яка прагне закріпитися на орбіті та стати планетою; променю білого світла й лише одного з кольорів веселки, отриманих за допомогою призми (кольори належали до різних релігій, біле світло – до теософії). ТТ є досить великою групою людей, украй різнорідних. Тому у структурі ТТ втілено багато людських недосконалостей і слабкостей, і воно, товариство не може претендувати на те, щоб зватися конкретним провідником абстрактної теософії. Якщо припустити порівняння східного характеру, то теософія – це неосяжний океан всесвітньої Правди, Любові й Мудрості, яка освітлює своїм сяйвом Землю, тоді як ТТ – лише видима повітряна бульбашка на поверхні цього океану [1, с. 56 – 57].

Отже, теософія, згідно з О. П. Блаватською – певна всезагальна онтологія, єдина, істинна для всіх на всі часи. У сьогоденній постмодерній кризі будь-якої онтології подібні зазіхання не можуть викликати нічого, крім критичних звинувачень у надмірній пихатості. Проте, чи не тому й спостерігаємо кризу усіх аспектів буття?

Розглянемо тепер одну з сучасних версій еволюційного розвитку людства, основу якої складає популярне поняття «цінності» (не етика, а саме «цінності», відірвані від контексту будь-якої онтології, – це теж ознаки постмодерної невизначеності). Американський психолог Клер Грейвз (1914 – 1986) вважається засновником теорії рівнів розвитку людських біопсихосоціальних систем. Шукаючи відповідь на питання, яка з сучасних моделей особистості є найбільш правильною, він дійшов висновку про існування кількох відокремлених біопсихосоціальних систем, кожній із яких притаманний власний набір цінностей і відповідних до них моделей поведінки. Нові системи з'являються з часом, у процесі еволюції, витісняють старі, які при цьому також залишаються,  продовжують існувати та працювати. Свою теорію Грейвз назвав «Теорією емерджентних циклічних рівнів існування» (The Emergent Cyclical Levels of Existence Theory). Спіраль розвитку ціннісних систем за Грейвзом випливає з умов життя і способів мислення в даних умовах. Адаптаційні можливості людської психіки необмежені й відповідають змінам у рівнях існування.

Учні К. Грейвза Дон Бек і Кріс Кован додали наочності й барвистості спіралі розвитку ціннісних систем, і тим самим зробили її популярною. Д. Бек і К. Кован використали назву «ц-мем» (ціннісний мем, v-mem (англ.)) для характеристик стадій ціннісного розвитку [2]. Український популяризатор спіральної динаміки Валерій Пекар назвав ц-меми ціннісними парадигмами, тим самим додавши до поняття «парадигма» новий вимір значення [3].

Дуже стисло основні характеристики ціннісних парадигм спіральної динаміки у процесі еволюції людства можна описати так:

1.     Світ першого порядку, у якому кожна парадигма мислення наполягає лише на своїй правоті:

·     бежева ціннісна парадигма  – світ виживання, інстинктів;

·     фіолетова ціннісна парадигма – світ племінних магічних уявлень;

·     червона ціннісна парадигма – егоцентричний, імпульсивний світ героїв;

·     синя ціннісна парадигма – ієрархічний, нормативний світ закону й дисципліни;

·     помаранчева ціннісна парадигма – механістичний світ підприємництва, науки;

·     зелена ціннісна парадигма – плюралістичний світ емпатії, інклюзії, екології.

2.     Світ другого порядку враховує позитивні риси всіх попередніх парадигм мислення, тому уникає будь-яких конфліктів. Цей світ лише зароджується зараз. У світі другого порядку:

·     жовта ціннісна парадигма – світ-калейдоскоп гнучкості, адаптації, інтеграції;

·     бірюзова ціннісна парадигма – холістичний світ, як єдиний організм.

Наступні стадії еволюційного розвитку лише передбачаються, якщо більшість людства перейде на стадію світу другого порядку, подолавши основні конфлікти світу першого порядку.

Отже, згідно з теорією спіральної динаміки, людські цінності еволюціонують за спіраллю, разом із економічними, політичними та іншими факторами історичного розвитку. Ціннісні парадигми проживаються суспільством поступово, послідовно, без перестрибування або ігнорування попередніх стадій. Попередні стадії не зникають, а змінюються кількісно та якісно. Проте на кожному етапі еволюційного розвитку певна ціннісна парадигма превалює, виявляючи тяжіння в бік колективізму або індивідуалізму (слід враховувати європоцентричність позицій даної концепції).

Теософія, згідно з вищезазначеними характеристиками, наданими О. П. Блаватською, «вписується» у «бірюзовий» холістичний етап еволюційного буття людства. За теорією спіральної динаміки йдеться вже про світ другого порядку, світ безконфліктного існування, що цілком відповідає етичному альтруїзму теософії та її заклику до розвитку потенційних духовних здібностей людини.

Проте ТТ утворилось в 1875 р., тобто в період максимального розвитку матеріалізму й атеїзму, отже, у «помаранчевий» етап еволюції, який, згідно зі спіральною динамікою, домінує й сьогодні.

У теорії спіральної динаміки причини переходу від однієї стадії цінностей до іншої вбачаються лише у видимій, очевидній площині: економічній, політичній тощо, але що саме призводить до еволюції цих видимих аспектів? Які зміни спричинять настання безконфліктного світу другого порядку? Інакше кажучи, що є невидимим стрижнем, довкола якого закручується спіраль еволюції?

Висунемо гіпотезу про те, що таким стрижнем є саме езотеричне знання, яке невидимо, але реально супроводжує людство протягом усіх часів його існування, згідно з правилом мета історії, «вище веде за собою нижче». Якщо, ідучи за думкою О. П. Блаватської, назвати таке всезагальне езотеричне знання – «старе як світ» – теософією, то саме вона складає невидимий стрижень розвитку еволюції до світу другого порядку, до надзвичайно бажаного, але ще такого далекого «бірюзового етапу», на якому має здійснитися принцип холістичного існування: «Один за всіх, і всі за одного».

 

Перелік використаних джерел:

 

1.     Блаватская Е. П. Ключ к Теософии. М., Сфера РТО, 1993. 320 с.

2.     Бек Д., Кован К. Спиральная динамика. Управляя ценностями, лидерством и изменениями в XXI веке. М.: BestBusinessBooks, Открытый мир, 2010. 424 с. 

3.     Пекар В. О. Різнобарвний менеджмент. Харків, ФОЛІО, 2018. 191 с.

 

Суріна Ганна Юріївна,

кандидат філософських наук,

доцент кафедри філософії освіти, теорії й методики суспільствознавчих предметів Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

 

Переглянуто разів
Розділ: Статті

КАЛЕНДАР ПОДІЙ:

« Январь 2023 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

ПУБЛІКАЦІЇ:

Всі публікації