Значення духовної спадщини та діяльності Олени Петрівни Блаватської для сучасної науки

Автор:  Юлія Шабанова
Особистість Олени Петрівни Блаватської, її місія, діяльність та творчий спадок передують появі епохи кардинальних світоглядних та парадигмальних змін. Людство рухається шляхом еволюції й такі особистості, як Олена Блаватська, сприяють її творчому становленню. 

Епоха планетарного мислення, холономного світорозуміння та пріоритету духовних цінностей приходить на зміну кон’юнктурним, ужитковим, суто прагматичним вимірам доби матеріалізму. Закономірності цих змін обумовлені логікою самого буття, у якому існування всіх вимірів має підтримуватися вічними, а не швидкоплинними цінностями, що тягнуть за собою руйнацію матерії. Епоха одухотвореної матерії, котра, еволюціонуючи, змінює, трансформує та якісно покращує свої форми відповідно до розширення духовного, передчувалась Оленою Петрівною Блаватською, яка через теософські істини відкрила світові його буттєві перспективи, передбачила нашу сучасність.

Соціальне значення діяльності Олени Блаватської виявилося в декількох напрямах. По-перше, Олена Блаватська була однією з небагатьох жінок ХІХ століття, які вели активний, вільний у думках, висловах та діях спосіб соціального життя, відіграла значиму роль у впровадженні ідей гендерної рівності, тенденції чого тільки зароджувалися в ті часи та отримали активний розвиток у другій половині ХХ століття.

Другий аспект соціального значення діяльності О. П. Блаватської пов’язаний зі становленням України як суверенної держави. За життя Олени Блаватської Україна входила до складу Російської імперії, але у 1991 році стала самостійною і незалежною, визнаною світом державою. Хоча в родоводі Олени Петрівни були російські, французькі та німецькі аристократи, її рід по лінії бабусі (Олени Павлівни Фадєєвої (1789 – 1860), у дівоцтві – Долгорукої) сягав Великого князя Київського Михайла Чернігівського. Саме в Катеринославі (нині – м. Дніпрі), на берегах річки Дніпро, на славетних землях волелюбного українського козацтва народилася Олена Ган (Блаватська). Для теософського світу Україна і зокрема м. Дніпро є сакральним місцем, пов'язаним із цією особистістю світового масштабу. На землях України існує єдиний у світі музей, пов'язаний із фізичним народженням О. П. Блаватської та її родинним корінням. Таким чином можна усвідомити значення О. П. Блаватської для нашої країни. Ім’я теософині асоціюється для всього світу саме із сучасною Україною.  

По-третє, діяльність і спадщина О. П. Блаватської сприяли кардинальним змінам статусу теософії, яка, пронизуючи всю історію людства, завжди була закритим для широкого загалу вченням та виявлялася опосередковано: через різні форми духовної культури людства. Олена Блаватська сприяла тому, що теософія як учення вийшла з непрямих форм і стала самодостатнім напрямком теоретичного простору. З'явилися визначення теософії у словниках, сформувалися наукові осмислення теософії як окремого напрямку, активізувався науково-теософський дискурс.

 Завдяки О. П. Блаватській у ХІХ столітті з’являється соціальний рух (Теософське товариство), об'єднання людей, діяльність яких спрямована на реалізацію цінностей теософії в життєвий простір.

 Концептуальне значення діяльності та спадку Блаватської значно ширше ніж соціальні прояви й полягає в передумовах формування нового змісту світорозуміння доби духовності. У теософській спадщині, яку ми отримали через О. П. Блаватську, зберігаються ідеї еволюційної моделі розвитку людства, що сьогодні реалізуються через світоглядні, наукові та естетичні здобутки сучасної культури. Перш за все, це радикальна зміна в методології пізнання, де суб’єкт, об’єкт, спосіб та мета переосмислюються. Суб’єкт виходить за системно-організовані межі, означені новочасним сцієнтизмом, об’єкт розширюється до трансцендентного, спосіб пізнання наближається до синкретичного холону (цілісність, що вміщує взаємодоповнення раціонально-ірраціонального, чуттєво-розумового, загально-конкретного), мета пізнання від практично-ужиткового використання його результатів трансформується в усвідомленість сутності всього існуючого.

Як наслідок на рубежі ХІХ – ХХ ст. виникає низка інтуїтивістських вчень та напрямів філософії, які протиставляються позитивістській методології. Формується плеяда філософів, таких як: Анрі Бергсон (Франція), Микола Лоський, Семен Франк (Росія), Джордж Мур, Чарльз Брод, Девід Росс, Альфред Юінг (Англія), які обґрунтовують теорію інтуїції.

Практичне продовження інтуїтивізму спостерігаємо вже в сучасних напрямках психології, серед яких слід виділити трансперсональну психологію (С. Ґроф, Р. Ассаджолі, К. Дюркгейм) як учення про змінений (розширений) стан свідомості.  Сам термін «трансперсональна» означає подолання персоніфікації Его як втрати обмеженості бачення (пізнання) світу. Слід зазначити, що «Космогенезис» «Таємної доктрини» О. П. Блаватської [1] окреслив широкі горизонти об'єкта пізнання, виходячи далеко за межі тогочасної науки. Осягнути уявлення про Всесвіт, які надала О. П. Блаватська, обмеженими методами класичної науки неможливо. Сучасна наука й філософія демонструють нові досягнення ХХ і ХХІ століть, що можна вважати опосередкованою та поступовою реалізацією ідей теософині.

Говорячи про сучасний філософський контекст, звернемося до концепції метамодерну, який фіксується приблизно з 2010 року як нова світоглядна парадигма, що займає проміжну позицію між оптимізмом ідеалів модерну, виражених у раціональних можливостях людини змінити світ, і песимізмом постмодерну у вигляді скепсису й розчарування щодо всіх ідеалів модерну [9]. Метамодерн – це пошук цілісності (холономності) як подолання лінійності знань і набуття цілісної голографічної картини світу [6]. «Таємна доктрина» дає цю цілісність, а сучасний світ через 190 років після дня народження О. П. Блаватської природним шляхом доходить необхідності універсалізації картини світу, що можливо за умови визнання всіх планів буття.

Сучасна міждисциплінарна галузь знань, яка отримала назву «Західний езотеризм» (засновник третьої хвилі Уолтер Ганеграафф (Нідерланди)) [4], спрямована на об'єктивне вивчення езотеричних вчень. Загальною метою всіх досліджень у цьому напрямку є аналіз метаісторичної природи трансцендентного джерела. Ця принципово нова для науки дослідницька позиція, яка покладена в основу вчення О. П. Блаватської, тільки сьогодні знаходить реалізацію в науковій метаматеріалістичній парадигмі.

До теософської онтології в сучасній філософії наближається трансцендентальний матеріалізм або спекулятивний реалізм [3] – філософська концепція континентальної філософії останнього десятиліття. У спрощеному викладі це визнання матеріальності всіх можливих світів. Радикальна відмінність від вульгарного матеріалізму полягає в тому, що матеріальність не обмежується грубою емпірикою, а передбачає різні форми, рівні матерії, із яких формується буття, у чому простежується спорідненість зі структурою космогенезису у працях О. П. Блаватської.

Рух науки шляхом, який торувала Олена Блаватська, полягає у зміні наукової парадигми в контексті квантової картини світу. На зміну традиційній суб'єкт-об'єктній позиції в науці приходить суб'єкт-суб'єктна пізнавальна установка на засадах квантової концепції свідомості. Саме дискурс свідомості дозволяє синтезувати психологію, філософію, теоретичну фізику, антропологію й інші сфери наукового пізнання в єдине проблемне поле дослідження – єдину квантову природу свідомості, через яку людина є співтворцем всесвіту на рівні усвідомлення власної трансцендентної сутності. У цьому й полягає основна думка теософської антропології, викладеної О. П. Блаватською у другому томі «Таємної доктрини»Антропогенезис») [2]. Те, що метафорично висловлювали стародавні вчення та символічно окреслила теософія, сучасна філософія науки формулює в межах трансцендентальної феноменології: «Форма не є сутністю свідомості».

Наукові прозріння О. П. Блаватської, універсальна картина світу, представлені в «Таємній доктрині» та «Викритій Ізіді», знайшли сьогодні вираз у Теорії фізичного вакууму [8], яка обґрунтовує фізику шести планів буття і наявність сьомого плану – універсального егрегору, що змістовно близько до принципів семеричності світобудови у вченні О. П. Блаватської.

Еволюційні процеси, описані теософинею як перехід на рівень шостої раси, сьогодні можемо спостерігати вже в соціальних проявах. Концепція планетарної свідомості британського мислителя Пітера Рассела [5] відображає еволюційні процеси, представлені в теософії. Закон діалектики переходу кількості в якість призводить до природного етапу об'єднання людства на рівні свідомості. Незважаючи на складність та суперечливість сучасного світу, ми можемо чітко фіксувати об'єднавчі процеси на всіх буттєвих рівнях [7].

Тенденції до формування планетарної свідомості та функціонування людства як єдиної свідомої спільноти сприятимуть здійсненню еволюційного призначення людини в системі світобудови – самодослідженню Духовного. Згідно з думкою Пітера Рассела, якісна зміна у формуванні планетарної свідомості відбудеться в найближчому майбутньому на рівні сутнісного єднання людей у виконанні своєї духовної місії – ко-еволюції Людини і Всесвіту.

Це і є та сутнісна єдність, якої прагне теософія та намагається реалізувати Теософське товариство, засноване О. П. Блаватською, – створити єдиний організм, єдине поле свідомості, на основі якого відбудеться еволюційний (квантовий) стрибок – об'єднання в Дусі. При цьому, сутнісна єдність не поглинає своїх структур, а існує завдяки прийняттю і взаємодії кожного. Тому важливим принципом Теософського товариства є не формалізована єдність, а прийняття самоцінності всіх націй, конфесій, релігій та соціальних станів.

Як зазначено вище, багато ідей із учення О. П. Блаватської реалізовано, але ще більше залишаються неусвідомленими. Виходячи з цього, наше завдання не просто знати, про що теософія, а бачити й усвідомлювати ці еволюційні процеси в житті, утілюючи основи практичної теософії. Спадщина Олени Петрівни Блаватської затребувана в сучасну епоху. Тому значення діяльності теософині та її духовного спадку є епохальним.

 

Перелік використаних джерел

 

1.     Блаватская Е. П. Тайная доктрина. Том 1. Космогенезис. М.: Азбука-классика. Non-Fiction, 2014.

2.     Блаватская Е. П. Тайная доктрина. Том 2. Антропогенезис. М.: АСТ, 2004.

3.     Brassier R., Grant I. H., Harman G., Meillassoux Q. Speculative Realism // Collapse III: Unknown Deleuze (+ Speculative realism) / Mackay R. (ed.). Falmouth: Urbanomic, 2007.

4.     Hanegraaff W. J. Western esotericism: the next generation // Mystic and esoteric movements in theory and practice: fifth international conference: history and discourse: historical and philosophical aspects of the study of esotericism and mysticism. St. Petersburg: Russian Christian Academy for Humanities, 2012. P. 113129.

5.     Russell P. The Global Brain: Speculations on the Evolutionary Leap to Planetary Consciousness. Los Angeles: JP Tarcher, 1983.

 

6.     Shabanova Yu. O.  Metamodernism Man in the Wordview Dimension of New Cultural Paradigm / Anthropological Measurements of Philosophical Research. No 18. 2020.  Р. 121 – 131.

7.     Shabanova Y. Planetary Awareness: The Worldwide Demand of the 21st Century / The Theosophist. Vol. 142.11, August 2021. Р. 17 23.

8.     Shipov G. A theory of Physical Vacuum. M.: ST-Center, 1998.

9.     Vermeulen T., Akker R. Notes on metamodernism // Journal of Aesthetics & Culture. V 2, 2010. Р. 56 – 77.

 

Шабанова Юлія Олександрівна,

доктор філософських наук, професор,

завідувачка кафедри філософії і педагогіки

НТУ «Дніпровської політехніки»,

куратор наукової групи

Теософського товариства в Україні

 

Переглянуто разів
Розділ: Статті

КАЛЕНДАР ПОДІЙ:

« Март 2024 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

ПУБЛІКАЦІЇ:

Всі публікації